Хто така Зоя Лактіонова:
Зоя Лактіонова – українська кінематографістка, режисерка-документалістка та візуальна художниця. Народилася 10 грудня 1984 року в Маріуполі у робітничій родині. Її шлях у документалістику розпочався у 2017 році, коли вона стала героїнею документальної стрічки «Ма» режисерки Марії Стоянової. У своїй індивідуальній творчості Зоя поєднує мову кіно, фотографію, тексти, мікроісторію та автоетнографію, створюючи глибокі мистецькі метафори. Її роботи досліджують теми війни, історичної пам’яті та особистих спогадів, а виставки та кінопокази проходять як на міжнародних кінофестивалях, так і в провідних світових музеях (зокрема, у Центрі Помпіду та Palais de Tokyo у Парижі, а також MUMOK у Відні).
Чим відома Зоя Лактіонова:
Зоя Лактіонова здобула міжнародне визнання завдяки своїм концептуальним короткометражним та документальним роботам:
-
«Діорама» (2018): Її дебютний короткометражний фільм, присвячений трагедії замінованого моря в околицях рідного Маріуполя. Стрічка вийшла в український прокат у 2019 році та була представлена на престижних європейських кінофестивалях (DOK Leipzig, Ji.hlava, Cottbus).
-
«Територія порожніх вікон» (2021): Документальна робота, що досліджує життя людей у «сірій зоні» та наслідки війни. Прем’єра відбулася на фестивалі Docudays UA, а міжнародний показ — на кінофестивалі MakeDox.
-
«Ми ніколи не зустрічались» / We Have Never Met (2023): Подальший розвиток її кінематографічного та візуального стилю.
-
«Прах, що осідає шаром на поверхні»: Її новий масштабний документальний проєкт, заснований на особистих архівах, щоденниках та листах її дідуся і мами, який реконструює історію Маріуполя та його руйнування.
Нагороди Зої Лактіонової:
Попри початкову відсутність даних у деяких реєстрах, Зоя є лауреаткою низки вагомих нагород у галузі кіно та мистецтва:
-
2018: Перемога у категорії MyStreetFilms на фестивалі «86» за стрічку «Діорама».
-
2021: Нагорода за найкращий короткометражний документальний фільм на франко-українському фестивалі «МІСТ» та спеціальна відзнака фестивалю «Обирок» за «Територію порожніх вікон». Того ж року Зоя увійшла до топ-10 фіналісток конкурсу молодих українських художників МУХі.
-
2025: Проєкт «Прах, що осідає шаром на поверхні» здобув одну з найпрестижніших індустріальних нагород — Eurimages Co-production Development Award на престижному міжнародному фестивалі Visions du Réel у Швейцарії.
-
Окрім цього, вона є стипендіаткою та резиденткою відомих інституцій, серед яких Harriman Institute Колумбійського університету, Civitella Ranieri в Італії та Cité Internationale des Arts у Парижі.
Родина Зої Лактіонової:
Зоя Лактіонова народилася і виросла в Маріуполі у робітничій родині. Тема сім’ї та зв’язку поколінь є центральною в її нинішній творчості. Свою сімейну історію вона використовує як художній інструмент: її останні кінопроєкти та виставки побудовані на дослідженні та реконструкції особистих сімейних архівів, зокрема листування, фотографій та щоденникових записів її мами та дідуся. Це дозволяє їй через призму інтимної історії однієї родини показати глобальну трагедію її рідного індустріального міста.
Сучасність:
На сьогодні Зоя Лактіонова веде надзвичайно активну міжнародну діяльність як незалежна режисерка та художниця, наразі базуючись та працюючи у Західній Європі (зокрема, у Парижі та Варшаві). Вона бере участь у панельних дискусіях найбільших світових кінофорумів (включаючи секцію Cannes Docs на Каннському кінофестивалі) та презентує персональні виставки (наприклад, експозиція «Практики пам’яті»). Зоя продовжує роботу над виробництвом повнометражної документальної стрічки «Прах, що осідає шаром на поверхні», яка створюється у копродукції України та Франції за підтримки європейських інституцій та національного мовника Суспільне.
