Жанна Моро

Жанна Моро народилася 23 січня 1928 року в Парижі, Франція. Вона була дочкою французького ресторатора Анатоля-Дезіре Моро та англійської танцівниці Кетрін Баклі, яка виступала в Фолі-Бержер. Під час Другої світової війни сім’я розділилася, і Жанна з матір’ю залишилася в Парижі. У 16 років, побачивши виставу «Антігона», вона вирішила стати актрисою, вступила до Паризької консерваторії драматичного мистецтва.

Жанна Моро — легендарна французька актриса, співачка, сценаристка, режисерка та ікона французької «нової хвилі». Вона дебютувала в театрі в 1947 році на Авіньйонському фестивалі та стала наймолодшою актрисою Комеді-Франсез. У кіно прославилася ролями в фільмах Луї Малля «Ліфт на ешафот» (1958) та «Коханці» (1958). Найвідоміша роль — Кетрін у стрічці Франсуа Трюффо «Жюль і Джим» (1962), що стала класикою світового кіно. Співпрацювала з видатними режисерами: Мікеланджело Антоніоні («Ніч», 1961), Орсоном Веллсом, Жаком Демі, Луїсом Бунюелем («Щоденник покоївки», 1964). Знялася в понад 130 фільмах, також режисерувала («Світло», 1976; «Підліток», 1979) та записувала альбоми як співачка. Орсон Веллс називав її «найвидатнішою актрисою світу».

Жанна Моро отримала численні нагороди за внесок у кіно: приз за найкращу жіночу роль на Каннському фестивалі за «Сім днів… Сім ночей» (1960), BAFTA за найкращу іноземну актрису за «Віва Марія!» (1965), премія «Сезар» за найкращу актрису за «Стара, що крокувала по морю» (1991). Почесні нагороди: BAFTA Fellowship (1996), Почесна Золота пальмова гілка Канн (2003), Почесний «Сезар» (1995 та 2008), Почесний «Оскар» (1998), Венеціанський лев за життєві досягнення (1992). Була президенткою журі Каннського (1975, 1995) та Берлінського фестивалів.

Батько Жанни Моро — Анатоль-Дезіре Моро, власник ресторану в Парижі, мати — Кетрін Баклі, англійська танцівниця з Ланкаширу, яка виступала в кабаре. У Жанни була молодша сестра Мішель, яка з матір’ю повернулася до Англії після розлучення батьків. Жанна була одружена двічі: з 1949 по 1964 рік (розлучена в 1951) з актором і режисером Жаном-Луї Рішаром, від якого народила сина Жерома Рішара (1950 р.н., художник). Другий шлюб — з американським режисером Вільямом Фрідкіним (1977–1979). Мала романи з режисерами Луї Маллем, Франсуа Трюффо, модельєром П’єром Карденом, актором Теодоросом Рубанісом та ін. Тоні Річардсон покинув через неї Ванессу Редгрейв, але вони не одружилися. Дітей, окрім сина, не мала. Родина мала змішане французько-англійське коріння, що вплинуло на її характер.

Жанна Моро померла 31 липня 2017 року в Парижі у віці 89 років від природних причин. До останніх років залишалася активною в кіно: останньою роллю стала стрічка «Естонка в Парижі» (2012). У пізній період грала характерні ролі, отримувала почесні нагороди та брала участь у фестивалях. Її спадщина — понад 130 фільмів — продовжує впливати на світове кіно; стрічки з її участю регулярно показують на ретроспективах і стримінгових платформах. У 2025 році її творчість залишається еталоном французької «нової хвилі», а фільми як «Жюль і Джим» входять до списків найкращих в історії. Пам’ять про Моро вшановують фестивалями та виданнями, присвяченими класиці кіно. Вона стала символом незалежної, сильної жінки в кінематографі.