Жан Маре

Жан Альфред Віллен-Маре народився 11 грудня 1913 року в портовому місті Шербур на півночі Франції. Його вихованням займалася переважно мати, оскільки батько залишив сім’ю невдовзі після народження сина. З дитинства Жан виявляв пристрасть до малювання та театру, хоча шлях до визнання був непростим через численні відмови під час вступних іспитів до театральних шкіл.

Жан Маре став справжнім символом французького кіно середини XX століття, поєднуючи в собі образ романтичного героя та неперевершеного майстра трюків. Світову славу йому принесла співпраця з видатним режисером Жаном Кокто у таких шедеврах як «Красуня і чудовисько» та «Орфей». Пізніше він став кумиром мільйонів завдяки ролям у пригодницьких фільмах «плаща та шпаги», а також культовій трилогії про Фантомаса. Маре був відомий тим, що майже всі складні каскадерські трюки у кіно виконував самостійно.

За свою багаторічну та плідну кар’єру актор був удостоєний найвищої кінонагороди Франції — премії «Сезар», а у 1993 році отримав Почесний «Сезар» за внесок у кінематограф. Також він був нагороджений Орденом Почесного легіону за культурні заслуги перед державою. У 1996 році він отримав спеціальну нагороду на Каннському кінофестивалі за видатні досягнення в мистецтві.

Його особисте та творче життя протягом понад двадцяти років було нерозривно пов’язане з режисером Жаном Кокто, який став для нього наставником і головним натхненником. Протягом короткого періоду під час Другої світової війни він був одружений з актрисою Мілою Парелі, проте вони залишилися лише близькими друзями. На початку 1960-х років актор офіційно всиновив юнака Сержа Вілья-Маре, намагаючись дати йому те сімейне тепло, якого сам не мав у дитинстві.

Останні роки життя Жан Маре провів на півдні Франції, присвятивши себе гончарству та скульптурі, в чому також досяг значного професійного успіху. Він пішов з життя 8 листопада 1998 року в Каннах у віці 84 років, залишивши по собі величезну культурну спадщину. Сьогодні його скульптурні роботи прикрашають площі французьких міст, а його фільми вважаються золотим фондом світового кіно. Пам’ять про актора живе у численних ретроспективах та книгах, присвячених епосі французького неоромантизму.