Жан Ґабен

Жан Ґабен (справжнє ім’я Жан-Алексіс Монкорже) народився 17 травня 1904 року в Парижі, Франція. Він виріс у селі Мер’єль неподалік Парижа в родині артистів кабаре. З юних років працював різноробочим, служив у війську, а згодом почав кар’єру в театрі та мюзик-холах, взявши псевдонім на честь батька.

Жан Ґабен — легендарний французький актор кіно та театру, ікона “поетичного реалізму” 1930-х років. Він став символом французького кіно завдяки ролям бунтівних, трагічних героїв-одиночок. Найвідоміші фільми довоєнного періоду: “Пепе ле Моко” (1937), “Велика ілюзія” (1937) Жана Ренуара, “Людська тварина” (1938), “Набережна туманів” (1938). Після війни повернувся з тріумфом у стрічках “Не чіпай здобич” (1954), серії про комісара Мегре, “Сицилійський клан” (1969). Знімався з Бріжіт Бардо, Аленом Делоном, Жаном-Полем Бельмондо. Ґабен уособлював “французький дух” — грубу харизму, гідність і меланхолію. Він також співав і записував пісні.

Жан Ґабен двічі отримував Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль на Венеціанському кінофестивалі та Срібного ведмедя на Берлінському. Був офіцером Ордену Почесного легіону, нагороджений Медаллю військових заслуг та Військовим хрестом за службу у Другій світовій. Посмертно вшанований премією “Сезар”. На його честь названа премія для молодих акторів Prix Jean Gabin.

Батьки Жана Ґабена — Фердинанд Монкорже (артист кабаре з псевдонімом Ґабен) та Мадлен Петіт. Він був одним із семи дітей у родині артистів. Ґабен був тричі одружений: перший шлюб з Габі Бассет (1925–1931), другий з Жанною Мошан (1933–1939, дочка Флоранс), третій з Домінік Фурньє (Крістіан Фурньє, 1949–1976, діти — Валері та Матіас). Мав роман з Марлен Дітріх під час війни. Родина була важливою для актора, особливо в пізні роки, коли він оселився на фермі з третьою дружиною та дітьми. Діти та онуки продовжують пам’ятати його спадщину.

Жан Ґабен помер 15 листопада 1976 року від серцевого нападу (за деякими джерелами — лейкемії) в Нейї-сюр-Сен неподалік Парижа у віці 72 років. Його прах розвіяно в море з військовими почестями. Після смерті актор залишається іконою французького кіно: фільми регулярно показують, про нього знімають документальні стрічки, а музеї та фестивалі вшановують пам’ять. У 2025 році його спадщина жива в ремастерингах класики, біографіях та впливі на сучасних акторів. Премія його імені надихає молоде покоління, а ролі Ґабена вивчають як зразок автентичної гри. Він назавжди “актором, який був Францією”.