Жаклін Одрі

Жаклін Одрі народилася 25 вересня 1908 року в Оранжі, Воклюз, Франція, в аристократичній родині. Вона виросла в середовищі, де цінували літературу та мистецтво, що вплинуло на її майбутню спеціалізацію на екранізаціях. Почала працювати в кіно після Другої світової війни, дебютувавши як режисерка в 1946 році. Була одружена зі сценаристом П’єром Ларошем, який часто співпрацював з нею. Стала піонеркою серед жінок-режисерок у французькому кіно, знімаючи фільми про жіночу психологію, гендерні питання та лесбійські теми в епоху, коли це було табу. Її стиль — літературні адаптації з елегантними костюмами та атмосферою Белль Епок.

Жаклін Одрі відома як перша комерційно успішна жінка-режисерка у післявоєнній Франції, яка зняла 15–16 повнометражних фільмів з 1946 по 1967 рік. Спеціалізувалася на літературних екранізаціях, часто торкаючись тем жіночої психології, фемінізму та заборонених стосунків. Найвідоміший фільм — «Олівія» (Olivia, 1951) за романом Дороті Бассі, класика лесбійського кіно, що зазнала цензури в США та Британії через контроверсійну тему. Інші ключові роботи: «Les Malheurs de Sophie» (1946, дебют), «Colette» (1950), «Huis Clos» (1954, за Сартром), «La Garçonne» (1957), «La Prise de pouvoir par Louis XIV» та пізніші фільми 1960-х. Її стрічки часто були костюмованими драмами Белль Епок, з фокусом на жіночих персонажах та гендерних питаннях.

Жаклін Одрі не мала великих індивідуальних премій типу Оскар чи Каннського фестивалю, оскільки працювала в епоху, коли жінки-режисерки рідко отримували визнання. Її фільми, як «Олівія», отримали увагу критиків за сміливість та новаторство, але зазнали цензури. Визнана постфактум як феміністська піонерка та важлива фігура в історії кіно: її роботи реставрували (наприклад, «Олівія» в 2019 році), показували на фестивалях та обговорювали як класику queer-кіно. Внесок оцінюється в контексті першості серед жінок-режисерок у комерційному французькому кіно.

Жаклін Одрі народилася в аристократичній родині: її великий дядько Гастон Думерг був президентом Франції. У неї була сестра Колетт Одрі (1906–1990), відома письменниця, драматургиня та феміністка. Жаклін була одружена зі сценаристом П’єром Ларошем, який писав сценарії для багатьох її фільмів та співпрацював з нею професійно. Інформація про дітей чи інших близьких родичів публічно обмежена. Вона вела приватне життя, фокусуючись на кар’єрі в кіно. Після її смерті в 1977 році її робота була забута на десятиліття, але пізніше переглянута як внесок у феміністське та queer-кіно. Родинні деталі не широко розголошуються в біографіях.

Жаклін Одрі померла 22 червня 1977 року, тому сучасних проєктів немає. Її спадщина активно переглядається в 2020-х роках: фільм «Олівія» реставрували та випустили на платформах (наприклад, Icarus Films, 2019), його показують на фестивалях queer- та жіночого кіно. У 2025 році її згадують як піонерку феміністського кіно в статтях та подкастах (наприклад, Far Out Magazine, Roger Ebert). Її роботи доступні на Letterboxd, MUBI, YouTube та стримінгових сервісах. Сучасні дослідники та критики аналізують її як першу комерційно успішну жінку-режисерку Франції, яка торкалася табуйованих тем. Її фільми залишаються актуальними для вивчення історії кіно, гендеру та лесбійської репрезентації.