Жак Таті

Жак Таті (фр. Jacques Tati), справжнє ім’я — Жак Татішєфф, народився 9 жовтня 1907 року в Ле-Пек, передмісті Парижа, Франція. Виріс у родині російських емігрантів (батько — граф російського походження, мати — француженка). З дитинства захоплювався спортом, пантомімою та музикою. У 1930-х роках почав виступати як мим і комік на сцені. Помер 4 листопада 1982 року в Парижі у віці 75 років.

Жак Таті — один із найвидатніших французьких кінорежисерів і акторів XX століття, майстер німого та звукового комедійного кіно. Він створив культового персонажа містера Юло — незграбного, доброзичливого, але вічно розгубленого француза в плащі та капелюсі. Найвідоміші фільми: «День відпочинку» (Les Vacances de monsieur Hulot, 1953), «Мій дядько» (Mon oncle, 1958), «Час розваг» (Playtime, 1967), «Трафік» (Trafic, 1971) та «Парад» (Parade, 1974). Його стрічки поєднують тонкий гумор, візуальну поезію, критику модернізації та любові до простих людських радощів. Таті сам писав сценарії, режисерував, грав головні ролі та навіть створював звуковий дизайн. Його фільми вважаються класикою світового кіно.

Лауреат премії «Оскар» за найкращий іноземний фільм («Мій дядько», 1959). Отримав спеціальний приз журі Каннського кінофестивалю за фільм «Мій дядько» (1958). Лауреат премії «Золотий лев» Венеційського кінофестивалю за внесок у кіно (1977). Нагороджений Орденом Почесного легіону (Офіцер, 1977). Його фільми неодноразово потрапляли до списків найкращих фільмів усіх часів (наприклад, «День відпочинку» та «Час розваг» у рейтингах Sight & Sound і Cahiers du Cinéma).

Жак Таті народився в родині з російсько-французьким корінням. Його батько, граф Жорж Татішєфф, був власником рамкової майстерні, мати — Мішлін Клаузе. Жак був одружений з акторкою Мішлін Вальтер з 1949 року до своєї смерті. У шлюбі народилися двоє дітей: син Ніколя (1949–1980) та дочка Софі (нар. 1956). Син Ніколя також став кінорежисером, але трагічно загинув у 31 рік. Дочка Софі продовжила справу батька та опікувалася його спадщиною. Жак Таті був дуже близьким із дітьми, але його одержимість роботою часто призводила до сімейних конфліктів. Після смерті Жака його дружина та дочка зберегли та популяризували його творчість.

Жак Таті пішов з життя 4 листопада 1982 року в Парижі. Його фільми продовжують транслюватися в кінотеатрах і на стрімінгових платформах по всьому світу. У 2023–2025 роках пройшли кілька великих ретроспективних показів у Парижі, Нью-Йорку, Лондоні та Токіо, присвячених 100-річчю від дня народження режисера. Його дочка Софі Таті та фонд «Les Films de Mon Oncle» продовжують реставрацію та видання його фільмів у 4K. У 2024 році вийшла нова документальна стрічка про життя та творчість Таті. Його персонаж містер Юло залишається однією з найвпізнаваніших ікон світового кіно, а фільми — класикою комедії та візуального мистецтва.