Жак Ріветт

Жак Ріветт (повне ім’я Жак П’єр Луї Ріветт) народився 1 березня 1928 року в Руані, Франція, в родині фармацевтів. Виріс у середовищі, далекому від кіно, але рано захопився мистецтвом і літературою. У 1949 році переїхав до Парижа, де став активним учасником кіноклубів і почав писати для журналу Cahiers du Cinéma. Був одним із ключових критиків, які сформували теорію авторського кіно французької нової хвилі. Дебютував як режисер короткометражними фільмами наприкінці 1940-х – початку 1950-х.

Жак Ріветт — один із найважливіших режисерів французької нової хвилі. Відомий експериментальними, довгими та імпровізаційними фільмами, які досліджують межі реальності, театру та кіно. Серед найзнаменитіших робіт — «Париж належить нам» (1961), «Безумне кохання» (1969), «Селін і Жюлі вирушають у човні» (1974), «Прекрасна шумівка» (La Belle Noiseuse, 1991) та «Навколо маленької гори» (2009). Його фільми часто тривають кілька годин і поєднують елементи театру, конспірології та жіночої дружби.

За фільм «Прекрасна шумівка» отримав Гран-прі Каннського кінофестивалю 1991 року та приз Мельєса французьких кінокритиків. У 1991 році нагороджений Леопардом честі на Локарнському кінофестивалі за внесок у кіномистецтво. Його роботи неодноразово номінувалися на «Сезар» і відзначалися на міжнародних фестивалях.

Жак Ріветт був дуже закритою людиною щодо особистого життя. У 1960-х роках недовго був одружений з фотографинею та сценаристкою Марілу Пароліні (шлюб закінчився розлученням). Пізніше одружився з Веронік Ман’є (Véronique Manniez-Rivette), з якою прожив останні роки. Дітей не мав або інформація про них відсутня — актор тримав родинні справи в таємниці. Помер 29 січня 2016 року в Парижі від ускладнень хвороби Альцгеймера.

Жак Ріветт завершив режисерську кар’єру 2009 року фільмом «Навколо маленької гори» («36 vues du Pic Saint-Loup»). Після цього він страждав від хвороби Альцгеймера і відійшов від публічного життя. Помер 29 січня 2016 року у віці 87 років у Парижі. Його спадщина продовжує жити завдяки ретроспективам, реставраціям фільмів (зокрема довгої версії «Out 1») та впливу на сучасних експериментальних режисерів. Він залишається одним із найоригінальніших і найменш комерційних голосів французького кіно XX століття.