Заза Урушадзе

Зазá Урушáдзе (груз. ზაზა ურუშაძე) народився 30 жовтня 1965 року в Тбілісі, Грузія (тоді Грузинська РСР, СРСР). Він був сином відомого радянського футболіста, воротаря Рамаза Урушадзе. У 1988 році закінчив режисерський факультет Тбіліського державного університету театру і кіно імені Шота Руставелі. Зазá почав кар’єру в кінематографі наприкінці 1980-х і став одним із найпомітніших грузинських режисерів сучасності. Його фільми часто торкалися тем війни, гуманізму та людських цінностей.

Зазá Урушáдзе — грузинський режисер, сценарист і продюсер, найвідоміший завдяки антивоєнній драмі «Мандарини» (Tangerines, 2013). Фільм розповідає про події грузино-абхазької війни 1992–1993 років і став оскарівським номінантом від Естонії у категорії «Найкращий іноземний фільм». Серед інших робіт — дебютний повнометражний фільм «Світанок» (Here Comes the Dawn, 1998), «Три будинки» (2009), «Сповідь» (The Confession, 2017). Його стрічки неодноразово відзначалися на міжнародних фестивалях за глибокий гуманізм і майстерність оповіді.

За фільм «Мандарини» Зазá Урушáдзе отримав Приз найкращому режисеру та Приз глядацьких симпатій на 29-му Варшавському міжнародному кінофестивалі, а також Спеціальний приз і Приз глядачів на Міжнародному кінофестивалі в Мангеймі-Гайдельберзі (2013). Фільм також був номінований на премію «Оскар» за найкращий іноземний фільм (2015) та на «Золотий глобус». Інші його роботи також отримували фестивальні нагороди та визнання.

Зазá Урушáдзе народився в родині відомого радянського футболіста Рамаза Урушадзе, який був воротарем національної збірної СРСР. Інформація про дружину, дітей та інші деталі особистого життя актора тримається в таємниці — він рідко говорив про сім’ю в інтерв’ю. Урушáдзе зосереджувався переважно на професійній діяльності. Він помер 7 грудня 2019 року в Тбілісі від серцевого нападу у віці 54 років.

Зазá Урушáдзе помер 7 грудня 2019 року. Його останній повнометражний фільм «Anton» (співпраця Грузії, України та США) був завершений і вийшов посмертно у 2020 році. Сьогодні спадщина режисера продовжує жити через його фільми, які регулярно показують на фестивалях і ретроспективах. «Мандарини» залишаються одним із найважливіших антивоєнних фільмів грузинського кіно і досі викликають сильний емоційний відгук у глядачів по всьому світу.