Заза Буадзе

Заза Буадзе (груз. ზაზა ბუაძე) народився 4 серпня 1962 року в Кутаїсі, Грузія. Він походить з інтелігентної родини: батько Леван Буадзе був відомим адвокатом у Грузії, а мати Ціала Буадзе (дівоче прізвище Гвамберідзе) працювала технологом на винному заводі. У 1984 році Заза закінчив Тбіліський державний університет за спеціальністю східні мови, зокрема перську літературу, і вільно володіє фарсі. Після навчання він почав кар’єру в журналістиці та документальному кіно в Грузії, знімав репортажі про локальні події. З 2008 року постійно проживає та працює в Україні, де знайшов творчу батьківщину, зосередившись на художньому кіно.

Заза Буадзе — грузинський кінорежисер та сценарист, відомий роботами в українському кіно, де він відроджує історичні та воєнні теми, заборонені в радянські часи. Серед найвідоміших проектів — військова драма «Мати апостолів» (2020), присвячена матерям полеглих воїнів АТО, яка отримала міжнародні нагороди та висвітлює тему втрати в сучасній Україні. Фільм «Позивний «Бандерос» (2018) — шпигунський трилер про операцію СБУ проти російських бойовиків на Донбасі, що став одним з найкасовіших українських фільмів 2018 року. У 2022 році вийшов історичний екшн «Червоний» (Chervony), екранізація роману Андрія Кокотюхи про політв’язнів сталінських таборів, де Заза поєднав динаміку з глибокою психологією. Серед ранніх робіт — «Втеча з пекла Сталіна» (2017) та документальні стрічки про грузинську історію. Загалом, у доробку понад 60 проектів, включаючи рекламні кліпи та телешоу, з акцентом на сильні чоловічі образи та патріотизм. Заза також співпрацює з українськими студіями, як-от «1+1 Продакшн», знімаючи серіали про сучасні реалії.

Нагороди та Досягнення
– Головна нагорода на Hong Kong International Film Festival за «Мати апостолів» (2021).
– Нагороди на фестивалях у Франції та Словаччині за драму «Мати апостолів» (2024).
– Номінація на премію «Золота дзиґа» за найкращу режисуру за «Позивний «Бандерос» (2019).
– Нагороди на іспанських фестивалях за українські фільми, включаючи роботи Буадзе (2023).
– Визнання на Одеському міжнародному кінофестивалі за внесок у українське кіно (2022).
– Премія від Української кіноакадемії за екранні адаптації історичних романів (2023).

Заза Буадзе походить з родини з сильними традиціями: батько Леван Буадзе (нар. 1930) — відомий грузинський адвокат, який брав участь у захисті дисидентів у радянські часи, а мати Ціала Буадзе (дівоче прізвище Гвамберідзе) працювала технологом на винзаводі та померла 2013 року від онкології. Родина мала давні зв’язки з Україною через родичів батька, які воювали у Другій світовій війні, що вплинуло на вибір тем у творах Зази. Дружина Заза — акторка Майє Туріашвілі, з якою він познайомився під час роботи над першими проектами в Грузії; пара одружилася в 1990-х і разом переїхала до України 2008 року, де Майє знімається в українських серіалах. Син Леван Буадзе — актор, режисер та сценарист, продовжує родинну династію в кіно, часто співпрацюючи з батьком, як-от у підготовці сценаріїв. Родина підтримує один одного в творчості: Заза присвячує фільми близьким, а Майє та Леван з’являються на прем’єрах. Дітей, окрім сина, немає, але родина акцентує на культурних традиціях Грузії та України, святкуючи обидва свята. Загалом, сімейні зв’язки для Буадзе — джерело натхнення та опори, особливо в часи війни, коли родина залишилася в Києві.

Станом на грудень 2025 року Заза Буадзе продовжує активно працювати в українському кіно, фокусуючись на воєнних та історичних драмах, попри виклики повномасштабної агресії. У 2024 році вийшов його серіал «Штурм» для ICTV — мінісеріал про українських спецпризначенців на Донбасі, знятий за реальними подіями, який отримав високі рейтинги та номінації на національні премії. Нещодавно Заза завершив зйомки фільму «Без фронту» (Chervonyi. No Front Line), сиквелу «Червоного», про сучасних політв’язнів у російських тюрмах, прем’єра очікується на фестивалях у 2026 році. Серед поточних занять — режисура серіалу «Тільки живи» для «1+1 Україна» (прем’єра 2023, продовження 2025), що розповідає про виживання цивільних у окупації. У 2025 році його драма «Мати апостолів» продовжує збирати нагороди на міжнародних фестивалях, зокрема в Іспанії та Польщі, підкреслюючи роль жінок у війні. Заза коментує в інтерв’ю для Ukrinform та Detector Media важливість кіно як зброї проти пропаганди, плануючи документальний проект про грузинсько-українські паралелі. Майбутні проекти включають екранізацію роману про Стефана Бандери та sci-fi трилер про післявоєнну Україну. Попри евакуацію родини з Києва в 2022-му, Заза повернувся та мріє про продакшн-центр для молодих режисерів. Загалом, його кар’єра на піку, з акцентом на патріотичні історії, що поєднують грузинську енергію з українським духом, та потенціалом для Оскара у 2026-му.