Юрій Іллєнко

Юрій Герасимович Іллєнко народився 18 липня 1936 року в Черкасах (зареєстрований 18 липня, хоча фактична дата народження — 9 травня). Виріс у складні часи: під час війни евакуювався з родиною до Сибіру, де молодший брат помер від виснаження. Після повернення в Україну родина переїхала до Москви. Закінчив операторський факультет ВДІКу в 1960 році. Працював на Київській кіностудії, став ключовою фігурою українського поетичного кіно. Помер 15 червня 2010 року в селі Прохорівка Черкаської області від раку.

Юрій Іллєнко — видатний український кінорежисер, оператор і сценарист, один із засновників українського поетичного кіно 1960-х. Як оператор здобув світове визнання за роботу у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» (1964). Як режисер створив класику: «Криниця для спраглих» (1965), «Вечір на Івана Купала» (1968), «Білий птах з чорною ознакою» (1970, 39 міжнародних нагород, рекорд Гіннеса), «Лебедине озеро. Зона» (1990). Його фільми поєднують поетичну образність, фольклор, національну тематику та глибокий символізм, часто конфліктуючи з радянською цензурою.

Народний артист УРСР (1987). Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1991, за внесок у кіно). Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2005). Премія ФІПРЕССІ в Каннах, призи в Локарно, Празі, Римі, Салоніках, Мельбурні, Новому Саді, Аргентині та інші міжнародні нагороди (понад 100 премій загалом). Академік Академії мистецтв України, єдиний з України академік Європейської кіноакадемії.

Першою дружиною була актриса Лариса Кадочникова (шлюб розпався). Другою дружиною стала актриса Людмила Єфименко, з якою прожив до кінця життя. Від цього шлюбу народилися два сини: Пилип Іллєнко (актор, продюсер, колишній голова Держкіно України) та Андрій Іллєнко (політик, народний депутат України). Мав братів Михайла та Вадима Іллєнків (Вадим також оператор). Родина підтримувала його творчість, сини продовжили діяльність у кіно та політиці.

Юрій Іллєнко помер 15 червня 2010 року в рідному селі Прохорівка на Черкащині від онкологічного захворювання. Його спадщина залишається живою: фільми регулярно демонструють на ретроспективах, вивчають у кіноосвіті. Син Пилип Іллєнко продовжує продюсерську та акторську кар’єру, Андрій — політичну діяльність. У 2020-х роках його роботи («Білий птах з чорною ознакою», «Лебедине озеро. Зона») входять до програм фестивалів українського кіно, відзначаючи внесок у національну культуру та поетичне кіно. Нових проєктів немає, оскільки режисер пішов з життя понад 15 років тому. Його підручник «Парадигма кіно» досі використовують у навчанні.