Юрій Андрухович

Юрій Ігорович Андрухович народився 13 березня 1960 року в Станіславі (нині Івано-Франківськ), Україна. Він виріс у родині інженера лісу та економістки, навчався в спеціалізованій школі №5 з поглибленим вивченням німецької мови. Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. Горького в Москві (1991). Захистив кандидатську дисертацію з філології про поезію Богдана-Ігоря Антонича (1994). З юності цікавився літературою, музикою та археологією, але обрав шлях письменника. Зараз йому 65 років, і він живе в Івано-Франківську, де став символом місцевої культурної еліти.

Юрій Андрухович — провідний український письменник, поет та есеїст, який радикально оновив українську літературу в 1980–1990-х роках. У 1985 році разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (Бурлеск-Балаган-Буфонада), що ввела карнавальний, іронічний та перформансовий стиль у поезію. Серед ключових творів — поетичні збірки «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Пісні для Мертвого півня» (2004), романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003) та автобіографічна «Таємниця» (2007). Він перекладав Шекспіра («Гамлет»), американських бітників та німецькомовних авторів. Його твори перекладені багатьма мовами, а стиль поєднує постмодернізм, іронію, урбанізм та критику тоталітарного минулого. Андрухович — лідер «станіславського феномену» та один з найвідоміших українських письменників на Заході.

Юрій Андрухович — лауреат численних престижних літературних премій. Серед них: премія Благовіст (1993), премія Рея Лапіки (1996), Міжнародна премія ім. Гердера (2001), спеціальна премія в рамках Премії миру ім. Еріха-Марії Ремарка (2005), премія «За європейське взаєморозуміння» (Лейпціг, 2006), Премія імені Генріха Гейне від міста Дюссельдорф (2022, 50 тис. євро). У 2025–2026 роках він увійшов до короткого списку Премії Нойштадта (Neustadt International Prize for Literature). Його твори та внесок відзначені також в Австрії, Німеччині, Польщі та інших країнах.

Батько Юрія Андруховича — Ігор Мар’янович (1930–1997), мати — Ганна Степанівна (1940–2016). Він одружений з Ніною Миколаївною (нар. 1959), з якою разом уже понад 40 років. У подружжя двоє дітей: дочка Софія Андрухович (нар. 1982) — відома письменниця, перекладачка та публіцистка, син Тарас (нар. 1986). У Софії є дочка Варвара (нар. 2008), онука Юрія. Родина живе в Івано-Франківську, веде відносно приватне життя, хоча Софія продовжує літературну традицію батька. Андрухович рідко ділиться особистими деталями, але підкреслює важливість сім’ї в своєму житті.

Станом на 2026 рік Юрій Андрухович продовжує активно творити та брати участь у літературному житті. У 2025 році його роман «Дванадцять обручів» перевидано видавництвом Vivat, і письменник презентував його в Івано-Франківську, відзначаючи актуальність тексту. Він увійшов до короткого списку Премії Нойштадта 2026 року. У 2025 році брав участь у Франкфуртському книжковому ярмарку в українській програмі, а також у літературних фестивалях, як-от Conrad Festival у Кракові та International Literature Festival Odesa в Кракові. Андрухович працює над новим романом (за його словами, понад п’ять років), який планує завершити найближчим часом. Він залишається впливовим голосом у дискусіях про війну, європейську інтеграцію України та сучасну літературу, часто виступає на фестивалях та в медіа. Майбутні проєкти включають переклади його творів (наприклад, «Радіо Ніч» вийде англійською у 2026 році), есеїстику та участь у міжнародних подіях. Окрім літератури, він продовжує жити в Івано-Франківську, підтримуючи місцеву культурну сцену.