Йодзі Курі

Йодзі Курі (справжнє ім’я Хідео Куріхара) народився 9 квітня 1928 року в місті Сабае префектури Фукуї в Японії. Він вивчав мистецтво в Bunka Gakuin у Токіо, закінчивши навчання у 1956 році. Спочатку працював карикатуристом і манґака, створюючи сатиричні одно-panel комікси для Kyodo News. Пізніше став одним з найвпливовіших незалежних аніматорів Японії, поєднуючи техніки піксиляції, вирізок паперу та ручного малювання. Помер 24 листопада 2024 року у віці 96 років.

Йодзі Курі — піонер незалежної експериментальної анімації в Японії, неофіційний лідер колективу «Animation Association of Three». Він відомий сюрреалістичними, абсурдистськими та сатиричними короткометражними фільмами, які критикували суспільні норми. Серед найвідоміших робіт — «Love» (1964), «Au Fou!» (1967), «Two Pikes» (1960), «The Midnight Parasites» (1972) та серія «Mini Mini Animation» для телебачення. Його стиль поєднував гумор, абсурд і соціальну критику, вплинувши на розвиток арт-хаусної анімації.

Йодзі Курі отримав численні нагороди, зокрема Bungei Shunjū Manga Award (1958), Медаль пошани з темно-синьою стрічкою (1982), Медаль пошани з фіолетовою стрічкою (1992), Орден Висхідного Сонця (2011), Lifetime Achievement Award на Animafest Zagreb (2012) та ASIFA Prize (1993). Його фільми також відзначалися на фестивалях в Ансі, Загребі та інших міжнародних заходах.

Інформація про родину Йодзі Курі переважно приватна. Відомо, що в документальному фільмі 1964 року «Ashita wo tsukuru hito» («Людина, яка створює завтра») показане його повсякденне життя з маленькими доньками. Деталі про дружину, батьків чи інших дітей публічно не розголошувалися широко. Після смерті у 2024 році приватну церемонію прощання провели лише для близьких родичів.

Йодзі Курі помер 24 листопада 2024 року від природних причин у віці 96 років. До останніх років життя він продовжував малювати, викладати анімацію в Laputa Art Animation School і брати участь у виставках. У 2024 році проводилися його персональні виставки в Токіо та Камакурі. Після смерті його спадщина продовжує жити через ретроспективи, покази фільмів на фестивалях і цифрові платформи, де його сюрреалістичні роботи надихають нове покоління аніматорів.