Йоганн Йоганнссон

Йоганн Йоганнссон народився 19 вересня 1969 року в Рейк’явіку, Ісландія, у родині інженера IBM Йоганна Гуннарссона та Едди Торкельсдоттір. З дитинства навчався гри на фортепіано та тромбоні, але згодом став самоуком у музиці, натхненний Браяном Ено, класичними композиторами та електронікою. Навчався в Університеті Ісландії (мови та література), але рано почав кар’єру в інді-року, граючи в гуртах та продюсуючи. У 1990-х роках брав участь в ісландській інді-сцені, співзаснував колектив Kitchen Motors (1999), який об’єднував панк, джаз, класику та електроніку. Переїхав до Копенгагена, а потім оселився в Берліні (район Кройцберг), де жив до кінця життя. Його стиль характеризується меланхолійними, атмосферними текстурами та експериментами з звуком.

Йоганн Йоганнссон прославився як композитор саундтреків до фільмів, де поєднував оркестрову музику з електронікою та дронами. Найвідоміші роботи — саундтреки до фільмів Дені Вільнева: «Prisoners» (2013), «Sicario» (2015) та «Arrival» (2016), а також до «The Theory of Everything» Джеймса Марша (2014) про Стівена Гокінга. Серед інших — «Mandy» (2018), «Mary Magdalene» (2018, спільно з Гільдур Ґуднадоттір) та його режисерський дебют «Last and First Men» (2020, прем’єра після смерті). Він також випускав сольні альбоми: «Englabörn» (2002), «IBM 1401, A User’s Manual» (2006, присвячений батькові), «Fordlândia» (2008), «Orphée» (2016). Був учасником Apparat Organ Quartet та співпрацював з Тімом Хеккером, Гільдур Ґуднадоттір та іншими. Його музика часто описується як елегантна, моторошна та меланхолійна, з впливом мінімалізму, бароко та електроніки.

Йоганн Йоганнссон двічі номінувався на «Оскар» за найкращу оригінальну музику: за «The Theory of Everything» (2015) та «Sicario» (2016). Він став першим ісландцем, хто виграв «Золотий глобус» за найкращий оригінальний саундтрек до «The Theory of Everything» (2015). Також отримував номінації на BAFTA, Grammy та інші премії за ці та інші роботи («Arrival»). Його внесок у кіно- та сучасну музику високо оцінюється критиками, а альбоми та саундтреки входять до списків найкращих творів десятиліття. Після смерті його музика продовжує отримувати визнання через посмертні релізи та концерти.

Йоганн Йоганнссон народився в родині інженера IBM Йоганна Гуннарссона та Едди Торкельсдоттір; мав трьох сестер. Він мав доньку Кароліну Йоганнсдоттір (Karólína Jóhannsdóttir), яка живе в Копенгагені. Про дружину чи партнера публічної інформації мало — Йоганн зберігав приватність особистого життя, фокусуючись на музиці та творчості. Після його смерті в 2018 році донька та родина в Ісландії підтримували випуск посмертних альбомів та проєктів разом з лейблом Deutsche Grammophon. Родина рідко коментує особисті деталі, але батько згадував ранній інтерес сина до музики.

Йоганн Йоганнссон трагічно помер 9 лютого 2018 року в Берліні у віці 48 років від серцевої недостатності (за даними токсикологічного звіту — летальна комбінація кокаїну та ліків від грипу). Його спадщина живе через посмертні релізи: альбоми «Englabörn & Variations» (2018), «12 Conversations with Thilo Heinzmann» (2019), саундтрек до «Last and First Men» (2020, фільм, який він зрежисував і співавторував), а також нові видання та концерти. У 2020-х роках вийшли «Gold Dust» (2021), «Drone Mass» (2022) та «A Prayer to the Dynamo» (2023) на Deutsche Grammophon. Його музика продовжує звучати в фільмах, концертах та впливає на сучасних композиторів. Фанати та критики вважають його одним з піонерів злиття класики та електроніки; його твори регулярно перевидруковуються та виконуються вшанування пам’яті.