Євген Нищук

Євген Миколайович Нищук народився 29 грудня 1972 року в Івано-Франківську, Українська РСР, СРСР. Він виростав у творчій атмосфері, де з раннього віку захопився театром і кіно, натхненний місцевими драматичними колективами. У 1995 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (майстерня народної артистки України Валентини Зимньої). Нищук є народним артистом України та відомим голосом Майдану, де модерував події Помаранчевої революції та Революції Гідності.

Євген Нищук — видатний український актор театру і кіно, режисер, політик та громадський діяч, який поєднує майстерність сцени з державним служінням. Дебютував у театрі “Ательє 16” та “Мушля”, а згодом став актором Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» та з 2015 року — Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, де виконав ролі в понад 20 виставах, включаючи «Орфей» Жана Кокто та «Заветное» за Миколою Вінграновським. У кіно знявся в стрічках «Ізгой» (1998), «Острів кохання» (2007), «Залізна сотня» (2010), «Крути 1918» (2017), «Кіборги» (2017) та «Таємний щоденник Симона Петлюри» (2018), часто граючи патріотичних героїв. Як політик, двічі обіймав посаду міністра культури України (2014 та 2016–2019), де просував декомунізацію, захист культурної спадщини та міжнародні культурні обміни, представляючи Україну в Грузії, Азербайджані, Казахстані, Німеччині та Польщі. Нищук відомий як «голос Майдану» — модератор Оранжевої революції та Євромайдану, а також дубляжем голлівудських фільмів, як «Володар перснів» та «Гаррі Поттер». З 2024 року — генеральний директор-художній керівник Театру імені Франка, де розвиває репертуар і благодійні ініціативи.

Народний артист України (2015). Заслужений артист України (2007). Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2019) за внесок у розвиток української культури. Орден «За заслуги» III ступеня (2014) за участь у Революції Гідності та культурну дипломатію. Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з 2023), де курирує присудження премій за 2025 рік. Нагорода від Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» (2023) за акторські та режисерські досягнення.

Євген Нищук походить з творчої родини в Івано-Франківську, де батьки підтримували його інтерес до мистецтва, але деталі про них не розголошуються публічно. З 1994 року був одружений з акторкою Оксаною Батько-Нищук, заслуженою артисткою України, з якою познайомився під час навчання; пара разом грала в Театрі імені Франка та виховувала сина Олексу (нар. 1995), який працює звукорежисером у театрі «Сузір’я». Оксана померла 7 жовтня 2016 року уві сні через хворобу, що стало великою трагедією; Нищук створив документальний фільм «Незримий скарб душі» (2019) про її життя. Після втрати дружини Ніщук вступив у цивільний шлюб з акторкою Анастасією Блажчук, яка молодша за нього на 18 років і також грає в Театрі імені Франка; пара познайомилася на роботі та разом знялася у виставах. У них двоє молодших дітей: син Євген (нар. 2019) та донька Анна (нар. 2022), які живуть у Києві; Нищук активно займається їхнім вихованням, відводячи до садочка та плануючи школу для сина. Родина уникає публічності, але підтримує проукраїнську позицію, волонтерячи для ЗСУ; старший син Олекса близький з батьком і працює в культурній сфері. Нищук підкреслює, що після трагедії нові стосунки дали йому сили для творчості та сім’ї.

На грудень 2025 року Євген Нищук активно керує Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка як генеральний директор-художній керівник, фокусуючись на оновленні репертуару та реконструкції будівлі. У 2025 році театр відкрив третю сцену «Під химерами» для камерних постановок, а прем’єрою став сатиричний мюзикл «Енеїда 2025» за Котляревським у режисурі Слави Жаворина, що поєднує класику з сучасними елементами війни та ідентичності; вистава зібрала аншлаги та номінації на «Київську пектораль». Паралельно Нищук курує Комітет з Шевченківської премії, оголосивши короткий список 2025 року з новою номінацією для народного мистецтва; премії вручили у березні, відзначивши проекти про опір агресії. Як актор, він виконав роль у виставах «Конотопська відьма» (гастролі в Чикаго, 2025) та новій драмі «Залізна воля» про АТО, прем’єра якої відбулася в листопаді на підтримку ЗСУ, зібравши кошти на дрони. У кіно Нищук завершив зйомки епізодичної ролі в історичному серіалі «Козацька фортеця» для СТБ, де грає гетьмана, реліз очікується навесні 2026 року. Під час війни театр став прихистком для евакуйованих, а Нищук отримав повістку на вересень 2025-го, але як голова комітету продовжує громадську роботу. Живе в Києві з партнеркою Анастасією Блажчук та дітьми, займається йогою та волонтерством, підтримуючи культурний фронт. Серед планів — міжнародні гастролі «Енеїди» до Польщі та Берлінале 2026, а також документальний фільм про театр під час окупації. Нищук коментує: «Театр — це ментальний щит для нації».