Євген Горбач

Євген Андрійович Горбач народився 7 березня 1901 року (за старим стилем 22 лютого) в селі Шаповалівка (нині Борзнянський район Чернігівської області), Україна. Він виріс у селянській родині, рано став сиротою і виховувався в родині дядька. Закінчив Київський художній інститут у 1929 році, де навчався у видатних майстрів. Його життя та кар’єра тісно пов’язані з Києвом, де він працював на студії «Українфільм» (згодом «Київнаукфільм»). Проживав у Києві до кінця життя. Помер 18 жовтня 1984 року в Києві у віці 83 років. Його внесок у розвиток української анімації вважається піонерським.

Євген Горбач — один із засновників українського анімаційного кіно, режисер, художник-постановник та аніматор. Він працював на Київській кінофабриці «Українфільм» у 1930-х роках, де створив перші українські анімаційні фільми з кольором та звуком. Найвідоміші роботи: «Мурзілка в Африці» (1934, співавтор Семен Гуєцький), «Тук-тук і його приятель Жук» (1935, завершив після В’ячеслава Левандовського), «Лісова угода» (1937, перший кольоровий український мультфільм, співавтор Іполит Лазарчук), «Жук у зоопарку» (за сценарієм Олеся Донченка). Його фільми мали ідеологічний характер (піонери, антифашистська тематика, колективізація), але стали класикою ранньої української анімації. Після 1930-х перейшов на науково-популярні та технічні фільми через цензуру та репресії. Його роботи вважаються піонерськими для української мультиплікації.

Член Спілки радянських художників України. Його внесок у заснування українського анімаційного кіно визнаний як значний у радянський період. Фільми «Мурзілка в Африці», «Лісова угода» та інші вважаються класикою та відновлені Довженко-Центром. Індивідуальних державних премій чи фестивальних нагород у відкритих джерелах не зафіксовано, але його ім’я фігурує в енциклопедіях (ЕСУ, Вікіпедія) та історичних матеріалах як піонера. Роботи вивчаються в контексті історії української анімації.

Детальна публічна інформація про родину Євгена Горбача обмежена. Він рано залишився сиротою, виховувався в родині дядька. Про дружину, дітей чи інших родичів у відкритих біографічних джерелах немає конкретних згадок. Його особисте життя трималося в приватності, фокус у всіх описах на професійній діяльності в анімації та мистецтві. Ймовірно, родина підтримувала його роботу в Києві, але без публічних деталей про шлюб чи нащадків.

Євген Горбач помер 18 жовтня 1984 року в Києві. Його спадщина продовжує жити в історії української анімації. У 2026 році (125 років з дня народження) його згадують у публікаціях, постах Довженко-Центру, на YouTube (плейлисти з відновленими мультфільмами) та в статтях про ранню українську анімацію. Фільми «Мурзілка в Африці», «Лісова угода» та інші доступні в архівах, на платформах типу YouTube чи в Довженко-Центрі (де їх реставрували). Його ім’я фігурує в енциклопедіях та освітніх матеріалах як піонера. Майбутні згадки можуть включати ювілейні виставки, цифрову реставрацію фільмів чи включення до програм про українське кіно. Він залишається символом ранньої української анімації 1930-х років.