Євґєній Жаріков

Євген Ілліч Жаріков народився 26 лютого 1941 року в Москві, РРФСР, СРСР. Він був сином письменника Леоніда (Іллі) Жарікова. Після ранньої смерті матері виховувався у бабусі та дідуся під Загорськом (нині Сергієв Посад). Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (ВДІК) у 1964 році в майстерні Сергія Герасимова та Тамари Макарової. З дитинства мріяв про акторську професію і дебютував у кіно ще в студентські роки.

Євген Жаріков — радянський і російський актор театру та кіно. Найбільшу популярність здобув завдяки ролям у фільмах «Іванове дитинство» (1962), «Три плюс два» (1963), «Не може бути!» (1975) та серіалу «Народжена революцією» (1974–1977), де зіграв Миколу Кондратьєва. Знявся понад ніж у 70 фільмах, працював у жанрах драми, комедії та пригод. Був одним із найпопулярніших акторів радянського кіно 1960–1980-х років.

Євген Жаріков — лауреат Державної премії СРСР (1978) за роль у серіалі «Народжена революцією». Заслужений артист РРФСР (1976), Народний артист РРФСР (1989). Нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2001), орденом Почёта (1995) та іншими медалями.

Євген Жаріков народився в родині письменника Леоніда Жарікова. Перший шлюб — з Валентиною Зотовою. Другий — з акторкою Наталею Гвоздіковою (одружилися 1971 року), у подружжя народився син Олексій (1978). У 1990-х мав тривалий роман з журналісткою Тетяною Секридовою, від якої мав позашлюбних дітей — сина і доньку. Історія двох сімей стала відомою широкому загалу після телепередач.

Євген Жаріков помер 18 січня 2012 року в Москві на 71-му році життя від раку. Його фільми продовжують транслювати на телебаченні, а ролі в радянській класиці залишаються улюбленими для кількох поколінь глядачів. Син Олексій Жаріков та інші діти зберігають пам’ять про актора. Фільмографія Жарікова активно доступна на стрімінгових платформах і в цифрових архівах, а його внесок у радянське кіно регулярно згадується в документальних передачах і ретроспективах.