Ярослав Лупий

Ярослав Васильович Лупій – видатний радянський та український кінорежисер і сценарист. Народився 2 червня 1946 року в селі Нова Кам’янка (у початкових даних помилково вказано «Каменка») Львівської області. У дитинстві разом із репресованою родиною був виселений до Томської області. Свій шлях у мистецтво розпочав після закінчення Львівського будівельного технікуму (1966), вступивши до Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, режисерський факультет якого успішно закінчив у 1971 році. Того ж року став режисером-постановником Одеської кіностудії художніх фільмів, де створив свої головні кінематографічні шедеври.

Ярослав Лупій здобув велике визнання завдяки глибокому дослідженню знакових подій української історії, національної ідентичності та духовності. Серед його найвідоміших режисерських робіт – історична драма «Данило – князь Галицький» (1987), воєнна драма «Хліб дитинства мого» (1977), картини «Любі мої» (1975), «Багряні береги» (1979) та «Сто радощів, або Книга великих відкриттів» (1981). У часи незалежності він екранізував складні психологічні та історичні теми у фільмах «Поза межами болю» (1989), «Секретний ешелон» (1993), драма за твором Лесі Українки «На полі крові. Aceldama» (2001) та «Секонд-хенд» (2004). Також він зняв перший повнометражний публіцистичний фільм студії «Галичина-фільм» – «Люди з номерами» (1991).

Творчий внесок Ярослава Лупія відзначений численними державними та професійними нагородами. У 1979 році він став лауреатом Республіканської премії ЦК ЛКСМ України імені М. Островського, а у 1980 році йому було присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР. За вагомий особистий внесок у розвиток національного кінематографа у 2004 році митець був удостоєний найвищого почесного звання — Народний артист України. Також режисер нагороджений ювілейною медаллю «20 років незалежності України» (2011) та Орденом «За заслуги» III ступеня (2019). Його стрічки неодноразово здобували призи на Всесоюзних кінофестивалях (в Єревані та Таллінні).

Ярослав Лупій походить із патріотичної родини з глибокими культурними традиціями. Його старший брат – легендарний український поет, прозаїк, сценарист, лауреат Шевченківської премії та Заслужений діяч мистецтв України Олесь (Олександр) Лупій (1938–2022), який виступив співавтором сценаріїв до кількох фільмів режисера. Інший його брат — Григорій Лупій, видатний культурний діяч, який став першим директором відомого Львівського історико-культурного музею-заповідника «Личаківський цвинтар», зробивши значний внесок у збереження національної спадщини.

На сьогодні Ярослав Васильович Лупій є одним із найшанованіших патріархів українського кіно та професором, який ділиться своїм досвідом із молодим поколінням. Тривалий час він успішно очолював одеську кіностудію «Благовіст», а з 2005 року є головою правління Одеського відділення та секретарем правління Національної спілки кінематографістів України. Хоча активний період його повнометражного кіновиробництва завершився картиною «Секонд-хенд» (2004), його кінематографічна спадщина залишається фундаментальною частиною класичного золотого фонду українського національного мистецтва.