В’ячеслав Шилобрєєв

В’ячеслав Михайлович Шилобрєєв народився 17 травня 1939 року в СРСР. З 1952 по 1956 рік навчався у Дитячій художній школі №1, а згодом, у 1956-1959 роках, пройшов курси аніматорів на кіностудії «Союзмультфільм»[citation:10]. З 1958 по 2001 рік працював на цій студії, присвятивши їй більшу частину свого творчого життя[citation:10]. В’ячеслав Шилобрєєв відійшов у вічність 4 квітня 2014 року у віці 74 років[citation:8][citation:10].

В’ячеслав Шилобрєєв відомий як радянський та російський режисер-аніматор, художник-лялькар та педагог, який зробив значний внесок у розвиток об’ємної (лялькової) анімації[citation:10]. Він створив такі інструменти, як «товщиномір» та «підвіска», а також одним із перших почав використовувати поролонові моделі, що значно вдосконалило технологію зйомки[citation:10]. Серед його найвідоміших робіт як аніматора — стрічки «Машенька та ведмідь» (1960)[citation:1][citation:7], «Хто сказав «Мяу?»» (1962)[citation:3][citation:5] та «Увага! У місті чарівник!» (1964)[citation:6]. Він також виступив режисером мультфільмів «Новорічний вітер» (1975) та «Прощавай, яр» (1981)[citation:8][citation:10].

У 1987 році В’ячеславу Шилобрєєву було присвоєно почесне звання Заслуженого художника РРФСР за заслуги в галузі мистецтва[citation:10]. У 2011 році він отримав Почесну грамоту Міністерства культури Російської Федерації за великий внесок у російську анімацію та багаторічну плідну працю[citation:10].

В’ячеслав Шилобрєєв народився у родині, яка підтримувала його потяг до мистецтва. Він не розголошував подробиць свого особистого життя, тому інформація про його батьків, дружину чи дітей практично відсутня у відкритих джерелах. Відомо, що він був членом АСІФ (Міжнародної асоціації анімаційного кіно)[citation:10]. Також він займав керівні посади на студії «Союзмультфільм», зокрема був віце-директором та президентом ради Асоціації «Союзмультфільм»[citation:10].

На сьогодні творча спадщина В’ячеслава Шилобрєєва зберігається у золотому фонді вітчизняної анімації. Його унікальні технічні розробки (зокрема «товщиномір») досі використовуються у ляльковій мультиплікації. Після розпаду СРСР, у 1990-х роках, Шилобрєєв співпрацював зі студією Christmas Films, брав участь у створенні міжнародних проєктів, таких як «Shakespeare: The Animated Tales» (1992-1994) та «Testament: The Bible in Animation» (1996)[citation:4][citation:6]. До кінця життя він залишався активним діячем індустрії, очолював музей кіностудії «Союзмультфільм»[citation:10].