Вуді Аллен

Вуді Аллен (справжнє ім’я Аллен Стюарт Конігсберг) народився 30 листопада 1935 року в Бронксі, Нью-Йорк, США. Він виріс у єврейській родині середнього класу в Брукліні, де мати Нетті Конігсберг працювала домогосподаркою, а батько Мартін Конігсберг — гравцем на біржі та водієм таксі. З дитинства Аллен захоплювався коміксами, магією та кларнетом, граючи в шкільному оркестрі, що вплинуло на його гумор і любов до джазу. У 1952 році змінив ім’я на Гейвуд Аллен, щоб уникнути асоціацій з родиною в шоу-бізнесі. Аллен не здобув формальної вищої освіти, але самовдосконалювався через читання Фрейда та перегляд європейського кіно, як-от робіт Інґмара Бергмана.

Вуді Аллен — американський кінорежисер, сценарист, актор, комік, письменник і музикант, якого вважають одним із найвпливовіших авторів сучасного кіно за інтелектуальні комедії з елементами драми та абсурду. Його кар’єра почалася в 1950-х як автора жартів для газет і стендапу, а прорив стався з короткометражкою «What’s Up, Tiger Lily?» (1966). Аллен зняв понад 50 фільмів, часто граючи невротичних інтелектуалів Нью-Йорка, досліджуючи теми кохання, смерті та нейрозів. Серед найвідоміших проектів — «Енні Холл» (Annie Hall, 1977), «Манхеттен» (Manhattan, 1979), «Злочини і провини» (Crimes and Misdemeanors, 1989), «Поліцейські з Бейкер-стріт» (Bullets Over Broadway, 1994), «Матч Поінт» (Match Point, 2005), «Полум’я над Бродвеєм» (Vicky Cristina Barcelona, 2008) та «Опівночі в Парижі» (Midnight in Paris, 2011). Його стиль поєднує сатиру, джазові саундтреки та філософські діалоги, впливаючи на покоління режисерів. Аллен також пише п’єси, як «Brooklyn Story» (2024), і грає на кларнеті в джаз-бенді. Попри скандали, його спадщина — у революції комедійного жанру.

– Чотири Оскари: за режисуру та оригінальний сценарій «Енні Холл» (1978), за оригінальний сценарій «Ганна та її сестри» (1987) та «Опівночі в Парижі» (2012).
– Три BAFTA: за найкращий фільм («Енні Холл», 1978), режисуру («Манхеттен», 1980) та внесок у кіно (1997).
– Два Золотих глобуси: за найкращий сценарій («Енні Холл», 1978) та Cecil B. DeMille Award за життєві досягнення (2014).
– Призи Каннського фестивалю: Пальмова гілка за внесок («Злочини і провини», 1989), почесна Золота пальмова гілка (2016).
– Почесний Золотий ведмідь Берлінале (2004) та Золотий лев Венеції (2020).
– Шістнадцять номінацій на Оскар за найкращий оригінальний сценарій — рекорд.
– Список Writers Guild of America: №1 серед найсмішніших сценаріїв («Енні Холл», 2015).

Вуді Аллен походить з єврейської родини: мати Нетті Конігсберг (1900–1980) була домогосподаркою, батько Мартін Конігсберг (1900–2001) — гравцем на біржі та водієм таксі, які емігрували з Австро-Угорщини. У сім’ї також молодша сестра Леті Аронсон (нар. 1940), продюсерка, яка співпрацює з братом у багатьох проектах. Перший шлюб з Харлін Розен (1954–1957) у віці 19 років завершився розлученням без дітей. Другий шлюб з Луїзою Лессер (1966–1970) також бездітний. З 1979 по 1992 рік мав 12-річні стосунки з акторкою Мією Ферроу, з якою удочерили Мойтен (нар. 1970, від Андре Превін) та Ділан Ферроу (нар. 1985); від них син Мозес Ферроу (нар. 1978, удочерений). Скандал 1992 року: звинувачення в домаганнях до Ділан (Аллен заперечує), розрив і шлюб з удочереною Сун-Ї Превін (нар. 1970), прийомною донькою Мії від Андре Превін. Пара одружилася в 1997 році, має двох удочерених дітей: Беатріс (нар. 1999) та Мойтен (нар. 2000). Аллен близький з сестрою Леті, яка продюсує його фільми, але напружені стосунки з родиною Ферроу через скандали.

На листопад 2025 року Вуді Аллену виповнилося 89 років, і він продовжує творчу діяльність попри скандали та віковий фактор, зосереджуючись на Європі через бойкот у США. У серпні 2025-го взяв участь у Московському міжнародному кінотижні онлайн, похваливши Москву та Санкт-Петербург, що викликало критику через війну в Україні; натякнув на можливий фільм у Росії. У жовтні 2025-го отримав фінансування від регіону Мадрид для нового фільму «Wasp 2026» (Woody Allen Summer Project), зйомки заплановані на літо 2026-го з прем’єрою на Берлінале; сюжет тримається в таємниці, але акцент на промо Мадрида. У листопаді 2025-го вийшов його перший роман «Works with Baum» від Simon & Schuster, натхненний Баумом з «Чарівника країни Оз», з фокусом на філософські теми. П’єси «Brooklyn Story» (прем’єра в Будапешті, жовтень 2024) та «Pure Madness» (листопад 2025, Будапешт) не мали прем’єр у США. Аллен живе в Нью-Йорку з дружиною Сун-Ї та сім’єю, грає джаз на кларнеті щонеділі в Michael’s Pub. У липні 2025-го опубліковано лист до Джеффрі Епстайна (2016), що підняв нові дискусії про репутацію. Режисер коментує в інтерв’ю: «Я пишу, бо не можу зупинитися, попри все». Серед планів — можливий останній фільм після «Coup de Chance» (2023). Його спадщина викликає суперечки, але надихає на роздуми про мистецтво та мораль.