Володимир Ращук

Володимир Анатолійович Ращук народився 11 жовтня 1987 року в Маріуполі, Донецька область, Українська РСР. Він виростав у творчій атмосфері, де з дитинства виявив інтерес до спорту та мистецтва, зокрема боксу та театру, натхненний голлівудськими зірками як Клінт Іствуд. У 1997 році вступив до Київського училища культури на факультет «режисура масових дійств», а в 2003 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого на акторському відділенні курсу Леоніда Олійника. З 1 листопада 2007 року — актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, де дебютував у виставах на кшталт «Конотопська відьма» та «Тартюф». Паралельно з акторством займався спортом, ставши майстром спорту з боксу, що сформувало його фізичну підготовку та дисципліну.

Володимир Ращук — український актор театру, кіно та телебачення, спортсмен і військовослужбовець, командир 7-ї роти Батальйону «Свобода» Бригади швидкого реагування Нацгвардії України «Рубіж», лейтенант. Його прорив у кіно стався з ролями у серіалах «Відділ 44» (2013) як головний герой, «Прикордонники» (2024) та драмах «Чорний ворон» (2019), «Конотопська відьма» (2024) як військовий, що принесло визнання за харизматичні образи патріотів. У театрі блищить у постановках Театру ім. Лесі Українки, як «Тартюф» та «Украдене щастя», а також у «Золотих воротах» («Тату, ти мене любив?») та Дикому театрі («Кицюня»). З початком повномасштабного вторгнення в 2022 році пішов добровольцем на фронт, брав участь у боях за Сєвєродонецьк та Київщину, отримавши поранення, але продовжує службу, поєднуючи з акторством у воєнних проектах як «Буча» (2023) та «Штурм» (2023). Серед знакових — «Друзі за контрактом» (2024), «Поклик кохання» (2024) та дубляж у «Лови хвилю!» (2007). Його кар’єра охоплює понад 40 ролей, від комедій до воєнних драм, з акцентом на теми патріотизму та людяності.

Володимир Ращук — нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (2023) за мужність у боях за Сєвєродонецьк та Київщину; Почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест» (2022) за оборону України; Нагрудним знаком «За доблесну службу» (2024); Медаллю «Честь. Слава. Держава» (2025) за внесок у ЗСУ. У кіно — премія «Кіноколо» за найкращу чоловічу роль у «Довбуш» (2023); колективна премія «Телетріумф» за «Сказочна Русь» (2014–2015); спеціальна нагорода Української кіноакадемії за «Чорнобиль 2022. Invasion» (2023). Номінований на Київську пектораль за «Гамлета» (2016) та SIIMA Award за «Довбуш» (2024). Загалом, понад 5 індивідуальних нагород та 10 колективних визнань, підкреслюючи внесок у культуру та оборону.

Володимир Ращук походить з родини медиків: народився в Маріуполі, але з двох років жив у Сквирі на Київщині, де мати та батько працювали лікарями, навчаючи емпатії та стійкості; вони разом донині, і Володимир близький з ними, часто згадуючи переїзд як “подарунок долі”. У нього є брат, з яким ділить спогади про дитинство, але деталі приватні. Одружений з акторкою та співачкою Вікторією Білан, з якою познайомився на зйомках; шлюб з 2010-х, пара має доньку Катерину (нар. 2005), яка навчається на акторському факультеті КНУТКіТ, та сина Ярему (нар. 5 жовтня 2025), народженого передчасно, але здорового, — ім’я обрано на честь опришка Яреми Вишневецького. Родина живе в Києві, дружина волонтерить, а донька йде в батьківські кроки; Володимир називає їх “опорою” на фронті, шкодуючи про час подалі, але пишаючись близькістю, кажучи: “Вони — моя перемога”. Родина святкує традиції, з поїздками в Карпати для ротацій.

Станом на грудень 2025 року 38-річний Володимир Ращук продовжує службу в Нацгвардії як командир роти, поєднуючи фронт з акторством, фокусуючись на воєнних проектах після поранення. У 2025 році він знявся в драмі «Песики» як військовий, прем’єра очікується влітку 2026-го; також у «Зброя» (2025) як батько в історії про торгівлю дітьми та «F1: Фільм» (2025) у камео. Серед недавніх — роль у «Конотопській відьмі» (2024) як військовий ЗСУ та «Прикордонники» (2024). Ращук возить фільми як «Довбуш» на фронт для бійців, зокрема до Краматорська, та готується до прем’єри «Місяць» (2026) як головний герой у містичній драмі. У театрі повернеться до ролі в «Тев’є-Тевель» (оновлена версія, лютий 2026) у Театрі Франка. У жовтні святкував народження сина Яреми, поділившись емоціями: “Це продовження роду”. Попри службу, насолоджується родиною з дружиною Вікторією та дітьми, проводячи ротації в Карпатах. Як активіст, підтримує ЗСУ через покази кіно та кампанії за українське кіно. Ращук планує режисерський дебют у 2026-му, заявляючи: “Війна навчила любити сильніше, і я хочу ролі, що надихають на перемогу”. Наступні проекти включають дубляж та фестивальний тур.