Володимир Костенко

Володимир Семенович Костенко — український кінорежисер, сценарист, кандидат філософських наук . Він народився 11 травня 1937 року в Полтаві в родині службовця . Закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1959), навчався в аспірантурі та захистив кандидатську дисертацію «Питання естетики в творчості О. П. Довженка» (1964) . З 1973 року і до кінця життя працював редактором і режисером на студії «Укркінохроніка» . Помер Володимир Костенко 1 березня 1990 року в Києві .

Володимир Костенко відомий насамперед як автор сценаріїв і дикторського тексту до документальних та науково-популярних фільмів . Серед його найвідоміших робіт — стрічки «Відкрий себе» (1972, у співавторстві) та «Тарас» (1989, у співавторстві), присвячена Великому Кобзареві . Він також створив фільми «Соната про художника» (1966, у співавторстві), «Мальована пісня» (1969, у співавторстві), «Хата нашого роду» (1970), «Довженкова земля» (1971), «Коровай ти наш, коровай» (1971) . Крім того, він виступив автором-режисером документальних стрічок «Як рідного брата» (1974), «Щоб виростало» (1977), «Хорватія. Земля і люди» (1979), «Священна скалка» (1989), «Перед іконою» (1990) . Володимир Костенко також відомий як автор книги «Довженківські обрії», виданої 1964 року .

У 1991 році Володимира Костенка було удостоєно Державної премії України імені Тараса Шевченка . Цю високу нагороду він отримав посмертно — за створення фільмів «Відкрий себе» та «Тарас» (у співавторстві) . Володимир Костенко був членом Спілки кінематографістів України .

Публічна інформація про родину Володимира Костенка є обмеженою, оскільки основні джерела зосереджені насамперед на його професійній діяльності. Відомо, що він народився в Полтаві в родині службовця . Немає офіційних відомостей про його дружину чи дітей, адже митець тримав особисте життя подалі від публічності. Така замкненість була характерною для багатьох радянських діячів культури, які вважали особисте не публічною справою. Після смерті Володимира Костенка у 1990 році його архів та спадщина перейшли у відання державних установ.

Володимир Костенко пішов з життя 1 березня 1990 року, тому в нього немає активних чи майбутніх проектів . Про нього знято фільм Олександра Балагури «Три храми на моїй долоні…» (1991) . Його творча спадщина продовжує жити у фільмах, створених за його сценаріями, які є важливими свідченнями української культури та історії другої половини XX століття. Його праця, присвячена Олександру Довженку, залишається актуальною для дослідників українського кіно. Фільми Володимира Костенка зберігаються в національних архівах та іноді демонструються на ретроспективних показах.