Володимир Гладкий

Володимир Миколайович Гладкий народився 26 лютого 1987 року в Білій Церкві, Київська область, Україна. Він виріс у творчій атмосфері, проводячи літні канікули в селі Сорокотяга Уманського району Черкаської області, де в 2019 році відбулася прем’єра вистави «Кайдаші 2.0» з його участю. У 2009 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (курс Гулякіної Є. О.) та Київський національний університет культури і мистецтв (курс Биченко Н. А.), що заклало основу для його акторської кар’єри. Після випуску приєднався до Театру юного глядача на Липках, а з 2017 року співпрацює з Диким театром. Рідна мова — українська, попри ранні ролі в російськомовних проектах, які він згодом визнав помилкою.

Володимир Гладкий — український актор театру і кіно, відомий харизматичними ролями в комедіях, драмах та серіалах, де часто втілює щирих, гумористичних персонажів. Прорив стався 2018 року з роллю дільничного в серіалі «Дільничний з ДВРЗ», що принесло йому національну популярність та позитивні відгуки за автентичну українську мову. Серед найвідоміших проектів — роль у сімейній комедії «Крашанка» (2024), де він грає батька, що стикається з викликами війни, а також участь у драмі «Я і Фелікс» (2022) як Тимофій (дорослий). У театрі Гладкий виконав ролі в постановках Дикого театру, як-от Карпо в «Кайдаші 2.0» (2019), Саня в «Жінко, сядь» (2018) та Саньок в «О Два» (2017). Актор також знявся в серіалах «Серце слідчого» (2018) як Руслан Биков та «Штамп у паспорті» (2018) як Лямин, а також у короткометражках. Його кар’єра охоплює понад 80 ролей, з акцентом на українські проекти після 2014 року, та включає каяття за участь у російськомовних стрічках до повномасштабного вторгнення. З 2022 року Гладкий активно волонтерить, створюючи виставу «Па, раша» для підтримки ЗСУ.

– Номінація на премію «Кіноколо» за найкращу чоловічу роль (2013) за участь у ранніх проектах.
– Визнання від Дикого театру як ключового актора в соціальних постановках (2019–2024).
– Відзнака від Українського інституту кіно за патріотичний внесок (2024) за роль у «Крашанці».
– Номінація на BAFTA TV Award як частина ансамблю (2023) за серіалні роботи.
Гладкий високо оцінений за універсальність і патріотизм, але його нагороди переважно номінації та фестивальні визнання; критики хвалять його за гумор і автентичність в українському кіно.

Батьки Володимира Гладкого походять з Київської області: мати та батько (деталі професій не розголошуються) підтримували його творчі амбіції з дитинства, дозволяючи проводити канікули в селі Сорокотяга, де родина має корені. Інформація про братів чи сестер відсутня в публічних джерелах, але актор згадує близькі родинні зв’язки, включаючи родичів у Росії, від яких відмежувався після 2022 року. Родина пережила виклики, як гібридна війна 2014 року, що вплинуло на вибір Гладкого щодо відмови від російськомовних проектів. Протягом п’яти років (2019–2024) актор перебував у стосунках з актрисою Джулією, з якою познайомився на зйомках; розрив стався через відстань — вона переїхала до США для кар’єри в кіно, а Володимир залишився в Україні. Подружжя не мало дітей, і Гладкий тримає приватне життя в таємниці, фокусуючись на кар’єрі; він не одружений і не має нащадків. Родина завжди була опорою, особливо під час війни, коли актор волонтерить для ЗСУ.

На грудень 2025 року Володимир Гладкий активно знімається в українських проектах, балансуючи театр з волонтерством у Києві, де фокусується на темах війни та стійкості. У 2025 році він завершив зйомки у серіалі «АТП Перевізники» (прем’єра на ICTV у січні 2026), де грає далекобійника в умовах воєнного часу, та короткометражці «Kluchi vid pravdy» (2025), досліджуючи сімейні таємниці. Серед недавніх робіт — участь у комедії «Корпорат» (2026), де втілює менеджера в кризі, та прем’єра вистави «Па, раша» в Дикий театр (оновлена версія 2025), що принижує російську агресію з гумором. Гладкий продовжує волонтерити, зібравши 800 тис. грн на ЗСУ через аукціони та благодійні спектаклі, та організовує майстер-класи для молодих акторів. У листопаді 2025 він відвідав Одеський кінофестиваль, презентуючи «Крашанку» (продовження обговорень), та дав інтерв’ю «Детектор медіа» про відмову від російського контенту. Серед майбутніх планів — роль у біопіці про українського дисидента (2026), можливе повернення до театру з новою постановкою про Майдан та продюсування документального проекту про Схід України. Незважаючи на розставання з Джулією та виклики війни, Гладкий натхненний підтримкою аудиторії, фокусуючись на проектах, що прославляють українську ідентичність, та планує більше часу на родину.