Вів’єн Лі

Вів’єн Лі, повне ім’я Вів’єн Мері Гартлі, народилася 5 листопада 1913 року в Дарджілінгу, Британська Індія (нині Індія). Вона була єдиною дитиною в родині англійського офіцера Ернеста Гартлі та його дружини Гертруди. У 1920 році, у віці семи років, Вів’єн відправили на навчання до монастирської школи в Англії, де вона подружилася з майбутньою актрисою Морін О’Салліван. Пізніше продовжила освіту в Європі, а в 1931 році повернулася до батьків в Англію.

Вів’єн Лі — легендарна британська актриса театру та кіно, відома ролями сильних і емоційно глибоких жіночих персонажів. Вона здобула світову славу завдяки ролі Скарлетт О’Гара в епічному фільмі “Віднесені вітром” (Gone with the Wind, 1939), який став одним з найкасовіших в історії кіно. Друга культова роль — Бланш Дюбуа в драмі “Трамвай “Бажання”” (A Streetcar Named Desire, 1951), яку вона спочатку зіграла на сцені Вест-Енду. Серед інших помітних робіт — ролі в фільмах “Леді Гамільтон” (That Hamilton Woman, 1941), “Цезар і Клеопатра” (Caesar and Cleopatra, 1945), “Римська весна місіс Стоун” (The Roman Spring of Mrs. Stone, 1961) та “Корабель дурнів” (Ship of Fools, 1965). Вів’єн Лі також блискуче грала в театрі, зокрема шекспірівські ролі, і вважається однією з найвидатніших актрис XX століття.

Вів’єн Лі отримала дві премії “Оскар” за найкращу жіночу роль: у 1940 році за “Віднесені вітром” та в 1952 році за “Трамвай “Бажання””. За останню роль також нагороджена премією BAFTA за найкращу британську актрису, Кубком Вольпі за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі та премією Нью-Йоркського кола кінокритиків. У 1963 році здобула премію Tony за найкращу актрису в мюзиклі за роль у бродвейській постановці “Товариш”. Також двічі отримувала премію Нью-Йоркського кола кінокритиків за найкращу актрису (1939 та 1951). Її внесок у кіно відзначений зіркою на Голлівудській алеї слави та визнанням від Американського інституту кіномистецтва як однієї з 25 найвидатніших актрис.

Вів’єн Лі народилася в родині англійського брокера та офіцера Ернеста Річарда Гартлі та його дружини Гертруди Яckje (ірландського походження). Батьки одружилися в 1912 році, і Вів’єн була їхньою єдиною дитиною. У 1932 році, у 19 років, вона вийшла заміж за адвоката Герберта Лі Голмана, взяла його прізвище як частину сценічного псевдоніму. У шлюбі народилася донька Сюзанна Голман (пізніше Фаррінгтон, 1933–2015), яку переважно виховували батько та бабуся Гертруда через кар’єру Вів’єн. Шлюб з Голманом тривав до 1940 року, але вони залишилися друзями. З 1940 по 1960 рік Вів’єн була одружена з актором Лоуренсом Олів’є, з яким мала бурхливий роман і спільні проєкти; шлюб закінчився розлученням через її проблеми зі здоров’ям. Після розлучення жила з актором Джеком Мерівейлом до своєї смерті.

Вів’єн Лі померла 8 липня 1967 року в Лондоні у віці 53 років від туберкульозу, з яким боролася багато років, ускладненого біполярним розладом. Після смерті її вшанували вимкненням вогнів у театрах Вест-Енду на годину, а прах розвіяли над озером біля її будинку в Сассексі. Її спадщина залишається живою: фільми з її участю вважаються класикою, а ролі — еталонними. У 2013 році архів Вів’єн Лі (листи, щоденники, фото та нагороди) придбаний музеєм Вікторії та Альберта в Лондоні для постійної експозиції. Станом на 2025 рік її ім’я часто згадується в ретроспективах, біографіях та рейтингах найвидатніших актрис. Фільми “Віднесені вітром” та “Трамвай “Бажання”” регулярно перевипускаються, а її стиль і талант надихають нові покоління. Плануються нові біографічні проєкти, включаючи можливі фільми про її життя з Лоуренсом Олів’є.