Віталіна Біблів

Віталіна Миколаївна Біблів народилася 15 жовтня 1980 року у Василькові, Київська область, УРСР. Вона виросла в звичайній родині, де з раннього віку виявила інтерес до мистецтва, зокрема до пародій та театру, натхненна шкільною вчителькою Інною Пушкарьовою, яка доручила їй спародіювати Вєрку Сердючку на День вчителя в дев’ятому класі. У 16 років офіційно змінила ім’я та прізвище у свідоцтві про народження, щоб уникнути плутанини з родинними іменами та обрати більш артистичне звучання. У 1998 році вступила до Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, курс Леоніда Олійника, який закінчила в 2003 році. Після випуску приєдналася до Київського академічного театру юного глядача на Липках, де почала професійну кар’єру, мріючи спочатку стати клоунесою, але обравши драматичне акторство.

Віталіна Біблів — українська акторка театру, кіно та телебачення, відома яскравими, емоційно насиченими ролями в драмах, комедіях та серіалах, часто втілюючи сильних, чутливих жінок з соціальним підтекстом. Дебютувала в кіно в 2004 році епізодичною роллю у серіалі “Любов сліпа” Миколи Каптана, але прорив стався з ролями у серіалах “Будиночок на щастя” (2017–дотепер) як баба Наташа, де її персонаж став культовим, та “Жіночий лікар” (2012–2019) як медсестра. Серед знакових проектів — драма “Пісня пісень” (2015) Єви Нейман, де вона зіграла єврейську матір, що принесло визнання за глибину; комедія “Скажене весілля 2” (2019); серіал “Дві матері” (2020); та історична драма “Брама” (2017) як ключова героїня. У театрі блищить у виставах “Вільної сцени” та “Ательє 16”, як “Конотопська відьма” чи “Тартюф”. Нещодавно знялася в “Ключі від правди” (2024) поряд з Сергієм Стрельниковим, де її роль охоронниці з минулим у СБУ підкорила глядачів. Біблів також ведуча та дублерка, озвучивши персонажів у “Лови хвилю!” (2007). Її кар’єра охоплює понад 50 ролей, від серіалів до артхаусу, з акцентом на жіночу силу та гумор.

Віталіна Біблів — Заслужена артистка України (2020), визнання за значний внесок у розвиток українського театру та кіно. Володарка національної премії “Золота дзиґа” за найкращу роль другого плану у фільмі “Пісня пісень” (2019), що стало ключовим досягненням. За ту ж роль — премія Одеського міжнародного кінофестивалю (ОМКФ) за найкращу акторку (2015). Серед колективних — “Телетріумф” за ситком “Сказочна Русь” (2014–2015) як акторка; SIIMA Award номінація за “Брама” (2017). У 2024 році номінована на “Кіноколо” за роль у “Ключі від правди”. Загалом, має 3 індивідуальні перемоги та понад 10 номінацій, включаючи фестивальні визнання на “Молодість” та ОМКФ.

Віталіна Біблів походить з звичайної родини у Василькові: батьки підтримували її творчість, але деталі приватні; вона близька з матір’ю та родичами, часто згадуючи шкільні роки як основу мрії про акторство. У сім’ї є брат чи сестра, але без публічних деталей. У 2025 році, під час війни, вперше вийшла заміж за фотографа Володимира Садовничего, з яким познайомилася в Києві; шлюб став “секретом щастя” для акторки, яка тримає його в приватності, але в червні показала чоловіка в Instagram, заявивши: “Я так це все бережу”. У липні пара пережила горе — смерть близького родича, про що Віталіна написала: “Час зупинився”. Дітей немає, але Біблів фокусується на кар’єрі та волонтерстві, часто згадуючи родину в окупації (рідні на Донбасі не виходять на зв’язок з 2025-го, що викликає тривогу). Вона шкодує про час подалі від близьких через зйомки, але пишається їхньою стійкістю, кажучи: “Родина — це моя сила”. Пара живе в Києві, проводячи час на прогулянках та підтримуючи одне одного.

Станом на грудень 2025 року 45-річна Віталіна Біблів активно знімається в серіалах та театрі, балансуючи кар’єру з шлюбом та волонтерством, фокусуючись на проектах про жіночу силу. У 2025 році вона завершила зйомки у 5-му сезоні “Будиночка на щастя” як баба Наташа, прем’єра очікується в січні 2026-го; також знялася в драмі “Голоси війни” (TBA, 2026) як мати-волонтерка, натхненна реальними подіями. Серед недавніх — роль у “Ключі від правди” (2024), де її хімія з Сергієм Стрельниковим стала хітом, та поява на ОМКФ як амбасадорка. У липні пережила сімейне горе — смерть родича, про що поділилася емоційно в Instagram поряд з чоловіком Володимиром Садовничим, за якого вийшла заміж навесні; пара тримає приватність, але часто з’являється разом на подіях. Біблів продовжує волонтерити, підтримуючи ЗСУ через покази фільмів та збори, та турбується за рідних в окупації, які не на зв’язку з квітня. Вона готується до прем’єри “Жіночий лікар: Новий сезон” (2026) та театральної вистави “Тату, ти мене любив?” у “Золотих воротах”. Попри виклики, Віталіна насолоджується шлюбом, подорожуючи з чоловіком до Карпат, та займається йогою. Як активістка, просуває фінансову грамотність у соцмережах, де має понад 100 тис. підписників. Акторка планує продюсерський дебют у 2026-му, заявляючи в інтерв’ю: “Хочу ролі, що лікують душу, і берегти те, що маю”. Наступні проекти включають дубляж та фестивальний тур.