Вільям Мейсі

Вільям Холл Мейсі-молодший народився 13 березня 1950 року в Маямі, штат Флорида, США. Він є єдиною дитиною в сім’ї: батько Вільям Холл Мейсі-старший (1922–2007) — пілот бомбардувальника B-17 під час Другої світової війни, нагороджений Хрестом за видатний політ та Медаллю Повітряних сил, згодом керував будівельною компанією в Атланті, працював у Dun & Bradstreet і очолив страхову агенцію в Камберленді, штат Меріленд; мати Лоїс Оверстріт (1920–2001) — вдова від першого шлюбу, де чоловік загинув у 1943 році, описана сином як “південна красуня”. Сім’я часто переїжджала: з Флориди до Джорджії та Меріленду, де Вільям виріс у католицькій атмосфері з акцентом на дисципліну. Закінчив середню школу Аллегані в Камберленді в 1968 році, спочатку вивчав ветеринарію в Бетані Коледжі, Західна Вірджинія, але, за власним визнанням, “було жахливим студентом”, тому перевівся до Ґоддард Коледжу у Вермонті, де навчався під керівництвом драматурга Девіда Маметта та закінчив театральний факультет у 1972 році. Цей період сформував його як актора, з першими ролями в п’єсах Маметта, що заклало основу для кар’єри в театрі, кіно та телебаченні.

Вільям Мейсі — видатний американський актор, режисер, сценарист і педагог, відомий версатильними ролями “звичайних людей” у складних ситуаціях, часто з елементами драми, гумору та соціальної критики. Його прорив стався з ролями в п’єсах Девіда Маметта, як “Американський буйвол” (1975), де він створив образ Боббі, та екранізаціях, таких як “Гра в будинки” (1987) і “Вбивство” (1991). Світова слава прийшла з роллю Джеррі Лундеґарда, невдалого продавця авто в “Фарґо” (1996) братів Коен, за яку він номінований на “Оскар”. Серед знакових проектів — режисер порноіндустрії у “Бігова ніч” (1997) Пола Томаса Андерсона, патріотичний радник у “Магнолія” (1999), дідусь у “Приємнийвілл” (1998) та головна роль у ситкомі “Безсоромні” (Shameless, 2011–2021), де він втілив алкоголіка Френка Ґаллахера, батька дисфункційної родини. Мейсі також знявся в блокбастерах як “Повітряна сила 1” (1997), “Парк Юрського періоду 3” (2001), “Дякую за паління” (2005) та “Королівство планети мавп” (2024). Як режисер, дебютував з “Rudderless” (2014), а також написав і зіграв у телефільмах “Двері в двері” (2002) та “Шерстяна шапка” (2004). Його кар’єра охоплює понад 150 проектів, з акцентом на незалежне кіно, театр (понад 50 постановок на Бродвеї та офф-Бродвеї) та телебачення, роблячи його одним з найповажніших характерних акторів Голлівуду.

Вільям Мейсі — дворазовий лауреат премії “Еммі”: за найкращу чоловічу роль у міні-серіалі (“Двері в двері”, 2003) та за найкращий сценарій міні-серіалу (“Двері в двері”, 2003). Чотириразовий переможець премії Гільдії кіноакторів (SAG): за найкращу чоловічу роль у міні-серіалі (“Двері в двері”, 2003), тричі за “Безсоромні” (2015, 2016, 2018). Номінація на “Оскар” за найкращу чоловічу роль другого плану (“Фарґо”, 1997). П’ять номінацій на “Золотий глобус”: за “Фарґо” (1997), “Бігова ніч” (1998), “Магнолія” (2000), “Двері в двері” (2003) та “Безсоромні” (2015). Дві номінації на Independent Spirit Award: за “Вбивство” (1992) та “Олеанна” (1995). Шістнадцять номінацій на “Еммі”, включаючи дев’ять за “Безсоромні”. Три SAG Awards за ансамбль: “Бігова ніч” (1998), “Магнолія” (2000), “Seabiscuit” (2004). “Ґреммі” за найкращий сприйнятий альбом (аудіокнига, 2009). Почесні нагороди: Зірка на Голлівудській алеї слави (2009), Peabody Award (2012). У 2025 році — претендент на “Оскар” за роль у “Train Dreams”.

Батьки Вільяма Мейсі — Вільям Холл Мейсі-старший (1922–2007), ветеран Другої світової, пілот B-17, нагороджений за хоробрість, згодом підприємець у будівництві та страхуванні, та Лоїс Оверстріт (1920–2001), вдова, яка зустріла свого другого чоловіка після загибелі першого у 1943 році, — виховували єдиного сина в динамічній, але стабільній сім’ї з частими переїздами. Мати, “південна красуня”, надихала Вільяма своєю стійкістю, а батько — дисципліною та любов’ю до історії. Перший шлюб Мейсі з акторкою Карлою Сантос Шамберґ (1980–1985) тривав п’ять років, без дітей, але став частиною ранньої кар’єри в Чикаго. З 6 вересня 1997 року одружений з акторкою Фелісіті Гоффман, з якою познайомився в 1980-х, зустрічалися з перервами 15 років; пара знялася разом у “Магнолії” (1999) та “Транзит” (2013), і Гоффман описує шлюб як “стабільний як скеля”. У них дві дочки: старша Софія Ґрейс Мейсі (нар. 1 серпня 2000) — акторка, дебютувала в “Сутінковій зоні” (2020), навчається в Нью-Йоркському університеті, знялася в шкільних виставах; молодша Джорджія Ґрейс Мейсі (нар. 14 березня 2002) — студентка політології, зацікавлена в соціальних науках, менш публічна, але близька з сестрою. Сім’я пережила скандал 2019 року з вступом до коледжу (Гоффман визнала провину, відбула 11 днів ув’язнення), але Мейсі підтримував дружину, підкреслюючи роль родини як “якоря”. Вони живуть у Лос-Анджелесі, з акцентом на приватність, але святкують разом: Гоффман організовує традиційні вечері з питаннями для гостей. Мейсі грає на укулеле та займається токарством по дереву, передаючи хобі дітям. Загалом, родина — джерело сили, де творчість переплітається з емпатією та гумором.

Наразі, у грудні 2025 року, 75-річний Вільям Мейсі активно повертається до великого екрану після паузи, фокусуючись на драматичних ролях з глибоким емоційним резонансом. Його остання робота — роль Арна Піплза, філософа та фахівця з вибухівки в медитативній драмі “Train Dreams” (режисери Клінт Бентлі та Ґреґ Кведар), за новелою Деніса Джонсона: прем’єра на TIFF у вересні, реліз у кінотеатрах 7 листопада та на Netflix 21 листопада; фільм хвалять за тиху силу, а Мейсі — претендент на “Оскар” за найкращу чоловічу роль другого плану, з Джоелом Едгертоном, Фелісіті Джонс та Керрі Кондон. У листопаді вийшов екшн-трилер “The Running Man” Едґара Райта з Мейсі в ансамблі з Гленом Пауеллом, номінований на премію “Сатурн” за акторську гру. Серед поточних проектів — зйомки в еротичному трилері “Eternity” (Італія, з Ноланом Джерардом Фанком та Медо Вільямс), де він грає ключову роль, та драма “Soul on Fire” про Джека Бака. На телебаченні — серіал Hulu про НФЛ від Дена Фоґельмана, де Мейсі грає Генка Дуркіна, серію регулярних епізодів. У 2025-му він з’явився з дочкою Софією на прем’єрі “Train Dreams” у Торонто, підкреслюючи сімейну підтримку. Мейсі продовжує викладати акторську майстерність, менторуючи молодих талантів, та адвокує за United Cerebral Palsy. Серед планів — можливе повернення до театру з Маметтом та нові режиси, як “Frontier Crucible”. Після скандалу 2019-го сім’я стабільна: дружина Гоффман грає в Лондоні, дочки — Софія в акторстві, Джорджія в політології. Мейсі фокусується на ролях “звичайних людей у змінах”, надихаючи стійкістю та гумором. Загалом, 2025-й — рік відродження, де Мейсі доводить актуальність як “вічний everyman” Голлівуду.