Вільям Гіккі

Вільям Гіккі (повне ім’я Вільям Едвард Гіккі, англ. William Edward Hickey) народився 19 вересня 1927 року в Брукліні, Нью-Йорк, США. Він виріс у Брукліні (Флетбуш) та Квінсі (Річмонд-Хілл) у родині ірландського походження: батько Едвард Гіккі та мати Нора Гіккі. У нього була старша сестра Дороті Фінн. З дитинства виступав на радіо з 1938 року, почав як дитина-актор на вар’єте-сцені. Навчався акторству та став відомим викладачем у HB Studio в Грінвіч-Віллідж, де навчав таких зірок, як Стів МакКвін та Барбра Стрейзанд. На момент смерті йому було 69 років — він помер 29 червня 1997 року в Нью-Йорку від ускладнень емфіземи легень та бронхіту. Похований на кладовищі Evergreens у Брукліні.

Вільям Гіккі — американський характерний актор, відомий своїм унікальним хрипким голосом, зморшкуватою зовнішністю та ролями дивакуватих, зловісних чи слабких старих персонажів. Найбільше прославився номінованою на Оскар роллю старого мафіозного дона Коррадо Пріцці в фільмі “Prizzi’s Honor” (1985) Джона Г’юстона, де знімався з Джеком Ніколсоном та Анджелікою Х’юстон. Інші культові ролі: дядько Льюїс у комедії “National Lampoon’s Christmas Vacation” (1989), голос доктора Фінкельштейна в анімації Тіма Бертона “The Nightmare Before Christmas” (1993), а також у фільмах “The Boston Strangler” (1968), “Little Big Man” (1970), “Wise Blood” (1979), “Tales from the Darkside: The Movie” (1990), “MouseHunt” (1997, останній фільм, вийшов після смерті). Він мав понад 100 ролей у кіно, ТБ та театрі, часто грав у жахах, комедіях та драмах, і був відомим викладачем акторської майстерності в Нью-Йорку. Його стиль — суміш креольської хрипкості та зловісної харизми — зробив його незамінним для ролей “дивних старих”.

Вільям Гіккі був номінований на премію Оскар як найкращий актор другого плану за роль у “Prizzi’s Honor” (1985), але програв Дону Амечі (“Cocoon”). Він також номінувався на Primetime Emmy Award як Outstanding Guest Actor in a Drama Series за епізод “The Switch” у серіалі “Tales from the Crypt” (1990). Його роботи отримували визнання критиків, особливо за внесок у незалежне кіно та класичні ролі, але індивідуальних великих призів мало. Він вважається недооціненим талантом, чия номінація на Оскар стала визнанням його унікального стилю після десятиліть роботи в театрі та другорядних ролях.

Вільям Гіккі народився в родині ірландських іммігрантів: батьки Едвард та Нора Гіккі, старша сестра Дороті Фінн. Інформації про його власну сім’ю — дружину, дітей чи партнера — публічно дуже мало. Він жив у Грінвіч-Віллідж, Нью-Йорк, і мав компаньйонку Ліллі Афан (Lilli Afan), яка повідомила про причину смерті. Актор рідко обговорював приватне життя в інтерв’ю, фокусуючись на кар’єрі, викладанні та алкоголізмі/курінні, які призвели до проблем зі здоров’ям. Він не мав публічно відомих дітей чи шлюбів, і його особисте життя залишалося закритим. Більшість джерел згадують лише батьків та сестру, а також його життя як самотнього викладача та актора в Нью-Йорку.

Вільям Гіккі помер 29 червня 1997 року у віці 69 років від емфіземи легень та бронхіту, спричинених багаторічним курінням та алкоголізмом. Його останній фільм “MouseHunt” (1997) вийшов після смерті та був присвячений йому. З того часу його ролі залишаються культовими: дядько Льюїс у “Christmas Vacation” часто згадується в різдвяних мемах, голос доктора Фінкельштейна — у фанатів Тіма Бертона, а дон Пріцці — як класичний мафіозний персонаж. Його фільми продовжують переглядати, особливо “Prizzi’s Honor” та “The Nightmare Before Christmas”. Актор вважається легендою характерних ролей 80–90-х, а його викладацька спадщина в HB Studio вплинула на покоління акторів. У 2026 році про нього згадують у ретро-статтях, подкастах та фанатських спільнотах як про недооціненого генія з унікальним голосом і харизмою.