Віктор Жилін

Віктор Жилін народився 29 серпня 1923 року в П’ятигорську. Він був радянським кінорежисером, який працював у жанрі соціалістичного реалізму. Після закінчення Київського артилерійського училища брав участь у Великій Вітчизняній війні. Згодом працював скульптором-бутафором та художником по макетам, а з 1947 року – режисером-практикантом.

Віктор Жилін відомий як режисер таких фільмів, як «Моя дочка» (1956), «Водив поїзди машиніст» (1961), «Особа думка» (1967), «Чортова дюжина» (1970) та «Легко бути добрим» (1976). Він почав свою режисерську кар’єру на Одеській кіностудії з 1956 року. Його фільми часто належали до жанрів драми та детектива.

Інформація про нагороди Віктора Жилина не знайдена.

Віктор Жилін був одружений з акторкою Зінаїдою Сигізмундівною Сорочинською, шлюб тривав багато років. У них народився син, Олександр Вікторович Жилін, який став сценаристом та реставратором. Сім’я відігравала важливу роль у житті режисера, підтримуючи його творчі починання.

Віктор Жилін помер 3 квітня 2002 року у віці 78 років і похований на Введенському кладовищі. Нових проєктів після його смерті не було. Його творчість продовжує бути вивченою та оціненою кінокритиками та шанувальниками кіно.