Віктор Морозов

Віктор Євгенович Морозов народився 15 червня 1950 року в місті Кременець, Тернопільська область, УРСР (нині Україна). З дитинства проявляв інтерес до музики, але спочатку ненавидів формальне навчання фортепіано, тому самостійно опанував гітару в підлітковому віку, натхненний рок-музикою. Навчався в Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті англійської філології, але на останньому курсі його виключили за участь у самвидаві — публікацію в альманасі «Скриня» разом з Григорієм Чубаєм, Миколою Рябчуком та іншими. Цей інцидент став ключовим у формуванні його світогляду як дисидента та митця. Зріст Морозова — близько 175 см, знак зодіаку — Близнюки, він вільно володіє англійською та португальською мовами.

Віктор Морозов — легендарний український співак, композитор, перекладач і театральний діяч, один із піонерів українського року та бардівської пісні. У 1971 році заснував першу в Україні біг-біт-групу «Quo vadis», а в 1972-му — рок-гурт «Арніка», з яким записав перші грамплатівки. У 1976 році став солістом ансамблю «Ватра», а з 1979-го — «Смерічки», з якою гастролював світом. У 1988 році разом з Юрієм Винничуком та Андрієм Панчишиним створив театр-кабаре «Не журись!», де 5 жовтня 1989 року вперше публічно виконав заборонений гімн України «Ще не вмерла України». Лауреат першого фестивалю «Червона Рута» (1989), де здобув визнання за пісні на слова Ліні Костенко та інших поетів. У 1990-х заснував акустичний проект «Четвертий кут» з Олегом Яремою, випустивши альбоми «Треба встати і вийти» (1992) та «Скриня» (1989). Як перекладач, Морозов українізував усю серію «Гаррі Поттера» Джоан Ролінґ, «Алхіміка» Пауло Коельйо, твори Роальда Дала та Террі Пратчетта. Його творчість поєднує рок, фолк, сатиру та літературу, роблячи його символом українського відродження. Виступав у понад 20 країнах, ведучи програми на ТБ та радіо, як-от «Ви нам писали».

– Лауреат першого фестивалю «Червона Рута» (1989) за пісні на слова сучасних поетів.
– «Галицький лицар-2003» у номінації «Літератор/письменник року» за переклад серії «Гаррі Поттера».
– Член Українського ПЕН-клубу (з 1990-х).
– Номінація на премію «Книжка року BBC» (2003) за переклад «Алхіміка».
– Відзнака від видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» за внесок у дитячу літературу (2010-ті).
Крім того, Морозов — почесний член журі численних музичних фестивалів, як-от «Червона Рута» та «Тарас Бульба», і активно підтримує культурні ініціативи, включаючи благодійні концерти для ЗСУ під час війни.

Віктор Морозов походить з інтелігентної родини: деталі про батьків тримаються в приваті, але відомо, що вони підтримували його музичні прагнення в радянські часи, попри ризики. Виключення з університету стало сімейною трагедією, але родина допомогла йому продовжити творчість. Одружений з Тамарою Морозовою, з якою познайомився в студентські роки у Львові; шлюб триває понад 40 років, і дружина часто супроводжує його на гастролях, допомагаючи з організацією. У подружжя є дочка Маріанна Садовська — відома українська співачка, акторка та перформерка, яка емігрувала до США, але зберігає близькі зв’язки з батьком, співпрацюючи в музичних проектах. Онуки Морозова живуть за кордоном, і він пишається їхнім культурним корінням, навчаючи їх українських пісень. У інтерв’ю Віктор підкреслює роль сім’ї як опори в дисидентській діяльності та під час Майдану 2014-го, коли родина об’єдналася для підтримки революції. Подружжя уникає публічності, але ділиться сімейними традиціями, як-от спільне читання перекладених книг. Наразі родина розкидана війною, але Морозов планує сімейний концерт у Львові для возз’єднання.

Станом на грудень 2025 року Віктор Морозов, якому виповнилося 75 років, продовжує активну творчу діяльність, попри виклики війни, базуючись у Львові як культурній столиці. Він готується до ювілейного концерту «75 сходинок» у Львівській опері (план на червень 2026), де представить переосмислені хіти з «Арніки» та «Не журись!», з гостьовим виступом дочки Маріанни Садовської. У 2025 році випустив новий альбом батярських пісень «Львівські нічні» з «Батяр-Бенд Галичина», натхненний воєнними реаліями, та переклад «Маленьких богів» Террі Пратчетта для «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ». Як член журі, Морозов судив фестиваль «Тарас Бульба» в Тернополі (липень 2025), де підтримав молодих рокерів. У співпраці з «Четвертим кутом» записав акустичний EP «Вітер степовий» з новими текстами Юрія Андруховича, присвячений полеглим. Морозов веде Instagram (@victormorozov_official), де ділиться перекладами, мотиваційними постами та закликами до донатів на ЗСУ, маючи понад 100 тисяч підписників. Серед благодійних проектів — онлайн-концерти для діаспори в США та Європі, зібравши кошти на дрони. У майбутньому планує мемуари «Від Quo vadis до Поттера» та спільний тур з дочкою по Україні (2026). Морозов наголошує на ролі культури в опорі агресору, мріючи про мирний фестиваль «Червона Рута» в Кременці. У вільний час грає на гітарі з дружиною та читає сучасну англомовну літературу.