Віктор Кріпченко

Віктор Кріпченко був радянським та українським кінооператором і режисером. Він народився 10 липня 1948 року у Львові в родині вчителів [citation:1]. Після закінчення операторського факультету ВДІКу у 1974 році він почав працювати на студії «Укркінохроніка» і присвятив їй понад двадцять років [citation:1][citation:6]. Пішов з життя Віктор Кріпченко 22 жовтня 2019 року в Києві [citation:1][citation:9].

Віктор Кріпченко відомий насамперед як майстер документального кіно, чия творча манера поєднувала вдумливе споглядання світу з майстерним репортажним зніманням [citation:9]. Світове визнання йому принесла робота над фільмом «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» (1986), де він виступив співавтором операторської групи [citation:1][citation:9]. Серед його найвідоміших стрічок — дилогія «Липневі грози» (фільми «Страйк» та «Викид»), за яку він отримав Шевченківську премію, а також фільми «Невиданий альбом» та «Оглянися з осені», де він був співавтором і співрежисером [citation:1][citation:6][citation:9]. Його роботи відрізняються проникливим поглядом у матеріал та широкою палітрою кінообразності [citation:6].

За свою кар’єру Віктор Кріпченко був відзначений низкою престижних нагород. У 1988 році він став лауреатом Державної премії СРСР за документально-публіцистичний фільм «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» [citation:1][citation:4]. У 1993 році він отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за документальну кінодилогію «Липневі грози» [citation:1][citation:9]. У 2007 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» [citation:6][citation:9].

Публічна інформація про родину Віктора Кріпченка практично відсутня. Відомо лише, що він народився у Львові в сім’ї вчителів [citation:1]. Сам кінооператор тримав своє особисте життя подалі від публічності, зосередившись на професійній діяльності та служінні мистецтву. Немає жодних відомостей про його дружину чи дітей. Така замкненість була характерною для багатьох митців його покоління, особливо в радянський період. Натомість відомо, що він був активним членом Національної спілки кінематографістів України та тісно співпрацював з іншими режисерами, зокрема з Віктором Шкуріним та Анатолієм Карасем над фільмом «Липневі грози» [citation:1][citation:6]. Після його смерті у 2019 році особисті справи митця так і не стали надбанням громадськості.

Віктор Кріпченко пішов з життя 22 жовтня 2019 року в Києві після тривалої хвороби [citation:1][citation:9]. Його поховали на Північному цвинтарі столиці [citation:1]. До останніх років він продовжував працювати в кіноіндустрії, зокрема на телеканалах «Інтер» та «НТН» [citation:6]. Оскільки митець пішов з життя, він не має майбутніх творчих проектів. Однак його спадщина продовжує жити в його фільмах, які є важливими свідченнями історії та зразками високої операторської майстерності українського документального кіно. Його стрічки досі вивчають студенти кіношкіл та переглядають поціновувачі документалістики.