Віктор Андрієнко

Віктор Миколайович Андрієнко народився 19 вересня 1959 року в Запоріжжі, Українська РСР, у простій українській родині, де з дитинства мріяв про акторську кар’єру, відвідуючи драмгурток з 10 років. Батьки спочатку радили обрати практичну професію, як-от кулінарне училище, але підтримали його вибір, коли він визначився з покликанням. У 1980 році закінчив Київське державне училище естрадного та циркового мистецтва (майстерня В. І. Іванова), після чого почав працювати актором у Театрі-студії “Дивосвіт” та на телебаченні. У 1990-х роках переїхав до Києва, де розкрутився як комік і сценарист, а в 2000-х активно співпрацював з каналом “1+1”. Сьогодні йому 66 років, і він залишається одним з найяскравіших представників українського гумору.

Віктор Андрієнко — український актор, режисер, сценарист, продюсер, каскадер і телеведучий, найбільш відомий як зірка гумористичного шоу “Шоу довгоносиків” (1997–2005) на “1+1” та “РТР”, де разом з Валентином Опалєвим і Віктором Приходько створював абсурдні скетчі, що стали культовими для покоління 90-х і 2000-х. Він також автор і виконавець ролей у серіалах “Повне Марабу” (1999), “Великі перегони” (1999), “Дружна сімейка” (2001–2004) та “Весела хата” (2005–2007), де часто грав комічні персонажі, як-от Сусіков чи ведучий ігор. Серед кінопроектів — “Команда DIG” (1994–1995), “Пригоди Муві. Сафарі” (1996), а в драматичних ролях — Самойлович у серіалі “Таємниці архівів” (2025) на “1+1”, Petyhov у “Зраднику” (2017) та Svekor у “Подорожниках” (2019). Андрієнко озвучував Добі в українському дубляжі “Гаррі Поттера”, а як режисер і продюсер створив дитячі проекти, як-от “Іван Сила” (2013). Він також ведучий “Всенародних сімейних хованок” (2011) та автор книг “Легенди Чарівнолісся” (2022) і “Шалені пригоди папуги Флінта” (2023). Його стиль — сатира на побут і абсурд, з понад 100 ролями в кіно та ТБ.

Віктор Андрієнко — Заслужений артист України (з 2005 року) за внесок у розвиток українського театру та кіно. У 2014 році став лауреатом Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки в галузі літературно-мистецьких творів для дітей та юнацтва за проект “Іван Сила” — повнометражний анімаційно-ігровий фільм для дітей. Серед досягнень — визнання як один з творців найпопулярнішого українського гумористичного шоу 90-х–2000-х, номінації на телевізійні премії за сценарії та ролі в серіалах, а також подяки від громадських організацій за популяризацію української культури через дитячі книги та озвучку. У 2025 році відзначений на Запорізькому міжнародному кінофестивалі ЗIFF за внесок у кіно.

Віктор Андрієнко народився в Запоріжжі в простій українській родині, де батьки з самого початку підтримували його мрію про акторство, попри поради обрати практичнішу професію, як-от кондитерство; деталі про братів чи сестер невідомі, але родинні корені в Запоріжжі лишаються близькими — у 2024 році він відвідав рідне місто на фестивалі. Перший шлюб у молодості тривав недовго, без дітей, після чого в 1990-х познайомився з майбутньою дружиною — одеською актрисою Юлією Буряк, яка грає в київських театрах; пара одружилася на початку 2000-х і разом пережила кризи, включаючи п’ятирічну розлуку під час війни (2018–2023), коли Юлія з сином евакуювалася до безпечнішого місця. У них один син — Артем Андрієнко (нар. близько 2005), який успадкував творчу жилку і навчається на актора чи режисера, часто з’являючись у соцмережах батька; родина підкреслює важливість єдності, і Артем став мотивом для возз’єднання. Під час повномасштабної війни сім’я лишилася в Україні, відмовившись від еміграції, і Андрієнко ділиться, що діти страждають найбільше, але родина тримається разом. У 2025 році вони святкували 20-річчя шлюбу тихо, фокусуючись на підтримці одне одного; Юлія іноді знімається в епізодах проектів чоловіка. Андрієнко називає родину своїм “якорем” у складні часи, включаючи клінічну смерть у 2010-х від проблем з очима та серцем.

Станом на грудень 2025 року Віктор Андрієнко, якому виповнилося 66, активно повертається до роботи після паузи через війну, зосереджуючись на проукраїнських проектах і сімейному балансі з дружиною Юлією Буряк та сином Артемом, які возз’єдналися після п’ятирічної розлуки. Він грає роль Самойловича в детективному серіалі “Таємниці архівів” на “1+1”, прем’єра сезону відбулася в листопаді 2025-го, де його персонаж — харизматичний архіваріус з комічними нотками, і серіал уже подовжено на другий сезон. Паралельно Андрієнко режисерує та продюсує анімаційний ремейк “Івана Сили” — класичної історії про українського силача, адаптований під сучасну аудиторію з новими персонажами та локаціями; проект фінансується приватними інвесторами та SWEET.TV, тизер очікується на початку 2026-го, з акцентом на дитячу тематику для підтримки юнацтва під час війни. Він також працює над продовженням книг “Легенди Чарівнолісся” з Оленою Шульгою, третя частина “Шалені пригоди Флінта 2” вийде в 2026-му від “САМІТ КНИГА”, натхненна реальними подіями війни для мотивації дітей. Відновлення “Шоу довгоносиків” Андрієнко відкидає через цензуру та контекст війни, але планує сольні стендап-шоу в Україні, з виступами в Запоріжжі та Києві. Як активіст, він волонтерить для ЗСУ, збираючи кошти на дрони, і в інтерв’ю підкреслює: “Діти страждають більше за дорослих, тому фокус на них”. Фізично активний — щоденна зарядка та планка по 7 хвилин — Андрієнко описує 2025-й як “відродження”, з планами на нові ролі в комедіях і документалістику про гумор під час війни, балансуючи творчість з родиною в Києві.