Вьєрі Раццини

Вьєрі Раццини народився 3 липня 1940 року у Флоренції, Італія [citation:1][citation:2]. Він був італійським кінокритиком, журналістом, сценаристом, перекладачем та продюсером, який зробив значний внесок у розвиток кінокультури Італії [citation:3][citation:4]. У 2000 році разом зі своїм чоловіком Чезаре Петрілло заснував дистриб’юторську компанію Teodora Film, яка спеціалізувалася на авторському та ЛГБТК+ кіно [citation:1][citation:3].

Вьєрі Раццини — продюсер і актор, який найбільше відомий як співзасновник італійського артхаусного дистриб’ютора Teodora Film [citation:1]. Компанія випускала фільми-лауреати премії «Оскар», зокрема «Кохання» (Amour) Міхаеля Ганеке, «На кращому світі» Сюзанни Бір та «Син Саула» Ласло Немеша [citation:1][citation:8]. Як продюсер він брав участь у створенні таких стрічок, як «La niña santa» (2004), «Безголова жінка» (2008) Лукресії Мартель та «Love Is All You Need» (2012) Сюзанни Бір [citation:3][citation:5]. Також він з’явився як актор у фільмі «La riffa» (1991) [citation:3].

Інформація про нагороди та досягнення Вьєрі Раццини відсутня в загальному доступі, однак заснована ним компанія Teodora Film неодноразово отримувала визнання за випуск фільмів, що здобували премію «Оскар» та інші міжнародні відзнаки [citation:1].

Вьєрі Раццини був одружений з Чезаре Петрілло, разом з яким у 2000 році заснував дистриб’юторську компанію Teodora Film [citation:1][citation:8]. Відомо, що Петрілло пережив його [citation:1]. Інформація про батьків або дітей Вьєрі Раццини відсутня у відкритих джерелах. На момент смерті він проживав у Римі [citation:2].

Вьєрі Раццини помер 7 липня 2022 року в Римі у віці 82 років [citation:2][citation:8]. Причиною смерті став серцевий напад [citation:3]. На момент смерті він залишався партнером компанії Teodora Film, хоча вже не брав активної участі в операційному управлінні [citation:1]. Заснована ним компанія продовжує свою діяльність під керівництвом Стефано Фінезі, Джанлуки Буттарі та Даніели Граціано, зберігаючи спадщину Раццини як «маестро, вчителя та батька» для команди [citation:1]. Після його смерті Teodora Film випустила такі стрічки, як «Трикутник смутку» (2022) — володар Золотої пальмової гілки Каннського кінофестивалю [citation:1].