Василь Портяк

Василь Портяк народився 31 березня 1952 року в селі Кривопілля на Гуцульщині в родині вояка УПА. Його дитинство та юність минули в атмосфері карпатських традицій та родинних переказів про визвольні змагання, що згодом стало центральною темою всієї його творчості. Він закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, після чого тривалий час працював у видавництвах та на кіностудіях. Письменник належав до покоління «вісімдесятників» і вирізнявся особливим, лаконічним стилем новелістики.

Він здобув славу як один із найкращих сучасних українських новелістів, автор збірок Крислаті канадські клени та У снігах. Проте не менш вагомим є його внесок у вітчизняний кінематограф, де він виступив сценаристом культових історичних стрічок, таких як Вишневі ночі, Нескорений та Залізна сотня. Його сценарії допомогли повернути в культурне поле правдиву історію боротьби Української повстанської армії. Василь був майстром психологічного портрета, чиї тексти завжди відзначалися глибоким драматизмом та відданістю національній ідеї.

За свою літературну та кінематографічну діяльність він був відзначений численними професійними нагородами, серед яких премія «Благовіст» та премія імені Пантелеймона Куліша. У 2007 році він отримав Державну премію України імені Олександра Довженка за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва. Його новели неодноразово включалися до антологій найкращої української прози та перекладалися іноземними мовами. Колеги та критики завжди високо цінували його за безкомпромісність у творчості та високу художню якість кожного слова.

Василь Портяк виховувався в родині з міцним патріотичним загартуванням, його батько Василь був повстанцем, що наклало відбиток на долю всієї сім’ї. Разом із дружиною Леонтіною він виховав сина Ореста та доньку Наталію, яким передав любов до рідного краю та літератури. Сім’я тривалий час мешкала у Фастові, де письменник створював свої найвідоміші твори. Його син Орест також пов’язав своє життя з громадською діяльністю та збереженням батьківської спадщини. Василь завжди залишався вірним своїм гуцульським кореням, часто повертаючись у думках і текстах до рідних Карпат.

Василь Портяк пішов із життя у березні 2019 року, проте його творча спадщина продовжує жити в перевиданнях книг та кінопоказах. Останніми роками інтерес до його постаті значно зріс, проводяться вечори пам’яті та літературні читання, присвячені його новелістиці. Його фільми, зняті за сценаріями про УПА, залишаються актуальними для виховання нових поколінь українців. Спільнота дослідників літератури продовжує вивчати його унікальний стиль, називаючи його «майстром гірського слова». Пам’ять про нього вшанована в меморіальних дошках та назвах літературних заходів на його батьківщині.