Валєнтін Ґафт

Валентин Йосипович Гафт народився 2 вересня 1935 року в Москві в єврейській родині вихідців з Прилук Чернігівської області. Виріс у післявоєнній Москві, де рано захопився театром. У 1957 році закінчив Школу-студію МХАТ імені Немировича-Данченка (курс Василя Топоркова). Почав кар’єру в Театрі імені Моссовета, згодом працював у Театрі на Малій Бронній та Ленкомі. З 1969 року — актор Театру «Современник», де зіграв десятки яскравих ролей. Також займався режисурою, поезією та прозою. Знявся в понад 150 фільмах і серіалах. Помер 12 грудня 2020 року в Жаворонках Московської області після важкого інсульту. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві на Алеї акторів.

Валентин Гафт — один з найяскравіших характерних акторів радянського та російського кіно й театру, майстер епізодичних ролей та глибоких драматичних образів. У Театрі «Современник» зіграв у виставах «Звичайна історія», «Три сестри», «Вишневий сад». У кіно запам’ятався ролями у фільмах Ельдара Рязанова: «Гараж» (Сидоров), «Забута мелодія для флейти», «Небеса обіцяні», «Привіт, дурниці!». Також відомий як граф Кайзер у «Сімнадцять миттєвостей весни», Фірс у «Чародеях», ролі в «Містері Великому», «Бідному Горі», «Життя і пригоди Мишки Япончика». Був поетом — писав епіграми, сатиричні вірші та книги («Вірші, епіграми, мемуари»). Його стиль — іронічний, інтелектуальний, з глибоким психологічним наповненням. Озвучував мультфільми та займався режисурою.

Заслужений артист РСФСР (1978). Народний артист РСФСР (1984). Орден Дружби (1995). Лауреат премії «Золотий орел» (2008, 2012). Лауреат премії «Золота маска» (2018). Нагороджений медалями та відзнаками за внесок у театр і кіно. Визнаний одним з найталановитіших акторів свого покоління.

Валентин Гафт народився в родині Іосифа Рувимовича Гафта (воєнний юрист, адвокат) та Гіти Давидівни Гафт (домогосподарка), обидва — євреї з України. Був одружений чотири рази. Перші шлюби були короткими, без дітей. Третій шлюб — з балериною Інесою Журавльовою, від якої мав доньку Ольгу Гафт (нар. 1966, померла в 2002 році від передозування). Четвертий шлюб (з 1993 року до смерті) — з актрисою Ольгою Остроумовою, з якою прожив щасливо понад 27 років. Дітей від цього шлюбу не було. Гафт дуже страждав від смерті доньки, присвячував їй вірші. Він був близький з Ольгою Остроумовою, яка доглядала за ним у останні роки хвороби. Актор уникав публічних деталей особистого життя, фокусуючись на творчості.

Валентин Гафт помер 12 грудня 2020 року в Жаворонках Московської області від наслідків інсульту, перенесеного раніше. Останні роки він важко хворів, переніс інфаркт та інсульт, практично не знімався та не грав у театрі. Прощання відбулося в Театрі «Современник», поховання — на Троєкуровському кладовищі. У 2022 році на могилі встановили пам’ятник. Жодних нових проєктів після 2020 року не могло бути. Його спадщина живе в класичних фільмах Рязанова, серіалах та театральних виставах «Современника», які показують по ТБ та онлайн. Вірші, епіграми та книги Гафта продовжують видавати та цитувати. Пам’ять про актора вшановується фанатами, колегами та в ретроспективах. На 2026 рік актуальних подій чи проєктів, пов’язаних з ним, немає, окрім переглядів старих робіт та згадок у статтях.