Валерій Величко

Валерій Величко народився 12 серпня 1988 року в місті Прилуки, Чернігівська область, Україна. З дитинства проявляв інтерес до музики та театру, беручи участь у шкільних концертах і драматичних гуртках, що визначило його творчий шлях. У 2011 році з відзнакою закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (курс М. Ю. Бочоришвілі). Одразу після випуску приєднався до Київського академічного театру «Актор», де розпочав професійну кар’єру актора та музиканта.

Валерій Величко — український актор театру, кіно, телебачення, співак та режисер, який здобув популярність завдяки поєднанню акторської гри з музичним талантом. Свою кар’єру розпочав у театрі «Актор», де зіграв ролі в постановках «Люкс для іноземців» та інших сучасних виставах, демонструючи харизму та вокальні здібності. У 2017 році взяв участь у сьомому сезоні вокального шоу «Голос країни» на каналі 1+1, де його виконання пісні Smells Like Teen Spirit групи Nirvana розгорнуло три тренерські крісла, а наставником став Потап. Прорив у кіно стався з роллю Кирила у 20-серійній драмі «Хороший хлопець» (2017) на 1+1, де він уперше втілив негативного героя. Серед знакових телепроектів — ролі в серіалах «Сидоренки-Сидоренки» (2020, Арсеній-архітектор), «Пес 6» (2020, Могилин), «После зимы» (2020, начальник клініки), «Незакрытая мишень» (2020, Артур), «Папік 2» (2020, креативщик), «Никогда не бывает поздно» (2019, Джон, чоловік Даши) та комедії «Встреча одноклассников» (2019, начальник Льоші). З 2020 року працює в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка, де грає в класичних і сучасних постановках. Величко також займається режисурою короткометражних проектів та музичними колабораціями, роблячи акцент на українській ідентичності. Його стиль відзначається емоційною глибиною та енергією, що робить його універсальним митцем.

Валерій Величко не має великої кількості формальних нагород, але його участь у «Голосі країни-7» принесла визнання як перспективного вокаліста від тренерів Потапа, Сергія Бабкіна та Джамали. У 2017 році серіал «Хороший хлопець» номінувався на премію «Телетріумф» за драматургію, де гра Величка була відзначена критиками. Як актор Театру Франка, отримує колективні номінації на «Київську пектораль» за внесок у репертуар (2023). Визнання від глядачів на платформі Theatre.love як один з улюблених молодих акторів. У 2025 році номінований на премію OBOZ.UA за роль у серіалі про сучасну Україну.

Валерій Величко тримає особисте життя в суворій приватності, рідко ділитися деталями про родину в інтерв’ю чи соцмережах, акцентуючи на професійних досягненнях. Народжений у прилуцькій сім’ї, де батьки підтримували його музичні та театральні інтереси з дитинства, підписавши до місцевих гуртків. Імена батьків не розголошуються публічно, але відомо, що родина з Чернігівщини і завжди була опорою під час навчання в Карпенка-Карого та перших кроків у професії. Про братів чи сестер інформації немає — актор уникає обговорення цих тем, щоб захистити близьких. Станом на грудень 2025 року Величко не одружений і не має дітей; про романтичні стосунки мало відомо, оскільки він фокусується на кар’єрі, але в інтерв’ю згадував про мрії про сім’ю в майбутньому. Під час повномасштабної війни родина залишилася в Україні, і Величко підкреслює їхню роль у його мотивації. Загалом, сімейні цінності для нього — основа стійкості, що надихає на ролі про людські зв’язки.

Станом на грудень 2025 року Валерій Величко активно поєднує театральні виступи з новими кінопроектами, залишаючись у Києві попри воєнні реалії. У Театрі Франка він грає в репертуарних виставах, зокрема готується до прем’єри «Люкс для іноземців» у новій адаптації (реж. сучасний колектив, весна 2026), де його роль іноземця розкриває теми міграції. У кіно завершив зйомки у драматичному серіалі «Тіні над Дніпром» (прем’єра на 1+1 у 2026), де втілив молодого журналіста, що розслідує воєнні злочини, натхненні реальними подіями. Серед поточних робіт — участь у музичній комедії «Голоси війни» (постпродакшн, 2026), де поєднує акторство з вокалом, співаючи патріотичні кавери. Величко також повернувся до музики, випустивши сингл «Не згасне» (листопад 2025) на підтримку ЗСУ, який увійшов до топ-чартів українських платформ. Як режисер, працює над короткометражним фільмом про театральне життя в укриттях, зйомки якого стартували в жовтні 2025-го. Актор волонтерить, організовуючи благодійні концерти для фронту та просуваючи українське мистецтво на фестивалях у Польщі. У соцмережах (Instagram @valeriy_velychko, понад 20 тис. підписників) ділиться закулісними фото, мотиваційними постами про культурний опір та фрагментами з «Голосу країни». Серед майбутніх планів — дебют у повнометражній драмі про покоління Z під час війни та колаборація з Потапом для музичного кліпу. У інтерв’ю 2025-го Величко наголошував: «Мистецтво — це мій голос опору, і я співаю за перемогу». Загалом, рік став для нього періодом творчого відродження з акцентом на патріотизм та мультидисциплінарність.