Валерій Шевчук

Valerii Shevchuk (Валерій Олександрович Шевчук) народився 20 серпня 1939 року в Житомирі в родині шевця. Після школи мріяв стати геологом, намагався вступити до Львівського лісотехнічного інституту, але не вдалося. Працював підсобним робітником, захоплювався українською літературою, зокрема творами Івана Франка та Григорія Сковороди. Закінчив історико-філософський факультет Київського університету. Був молодшим братом письменника та дисидента Анатолія Шевчука. Помер 6 травня 2025 року в Києві після важкої хвороби і похований на Байковому кладовищі.

Valerii Shevchuk — видатний український письменник-шістдесятник, майстер психологічної та готичної прози, літературознавець, історик і перекладач давньоукраїнської літератури сучасною українською мовою. Автор понад 150 книг, серед яких романи «Три листки за вікном», «Дім на горі», «Око прірви», «Птахи з невидимого острова», «Тіні зникають опівдні». Він є основоположником національного літературного бароко, дослідником української історії та культури. Його твори перекладено 22 мовами, а проза поєднує глибокий психологізм, історичну тематику та філософські роздуми.

Valerii Shevchuk отримав Шевченківську премію (1988) за роман-триптих «Три листки за вікном». Нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (1999), ювілейною медаллю «25 років незалежності України», медаллю Івана Мазепи. Лауреат премій Антоновичів, імені Євгена Маланюка, Олени Пчілки, Омеляна Копиленка, Івана Огієнка та інших. Заслужений діяч польської культури (1986).

Valerii Shevchuk народився в родині шевця Олександра Шевчука. Його старший брат — письменник і дисидент Анатолій Шевчук. Був одружений з Неонілою Шевчук (нар. 1943). У подружжя народилися доньки Мирослава (нар. 1968, літературознавець) та Юліана (нар. 1972). Має онука Богдана (нар. 1997). Сім’я мешкала в Києві. Письменник рідко говорив про особисте життя, зберігаючи його в відносній приватності.

Valerii Shevchuk пішов з життя 6 травня 2025 року в лікарні «Феофанія» в Києві. Його літературна спадщина продовжує жити: твори видають новими тиражами, вивчають у школах і університетах України. Родина передала особисті речі до Музею шістдесятництва. Ідеї захисту української культури, історичної пам’яті та духовності, які відстоював письменник, залишаються актуальними. Щороку проводяться заходи до його пам’яті, а твори надихають нові покоління читачів і дослідників.