Валерія Заклунна-Мироненко

Валерія Гавриїлівна Заклунна-Мироненко народилася 15 серпня 1942 року в Сталінграді (нині Волгоград) в родині вихідців з України. Батько — військовослужбовець з Київщини, мати — медпрацівниця з Полтавщини. У 1950 році родина переїхала до Києва. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого. З 1966 року працювала в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. Померла 22 жовтня 2016 року в Києві після тривалої хвороби.

Валерія Заклунна — видатна радянська та українська акторка театру і кіно. Найвідоміші ролі — у дилогії «Любов земна» (1974) та «Доля» (1977), за які отримала Державну премію СРСР, а також роль Клавдії в культовому серіалі «Місце зустрічі змінити не можна» (1979). Грала у фільмах «Пізня ягода», «Сибірячка» та багатьох інших. Була народною артисткою УРСР (1979) та Росії (2004). Також займалася політикою — обиралася народним депутатом України трьох скликань.

Державна премія СРСР (1979), звання Народної артистки УРСР (1979), Народної артистки Росії (2004), Герой України (2012) за вагомий внесок у розвиток української культури. Нагороджена орденом «За заслуги» II ступеня та іншими державними відзнаками.

Валерія Заклунна була одружена тричі. Серед чоловіків — аніматор Гаррі Бардин, Валерій Сівак та філософ Олександр Мироненко (третій чоловік). Дітей у акторки не було. Похована на Байковому кладовищі в Києві поруч із третім чоловіком Олександром Мироненком. Родина акторки походить з України, хоча народилася вона в Росії.

Валерія Заклунна померла 22 жовтня 2016 року у віці 74 років у клінічній лікарні «Феофанія» в Києві після тривалої хвороби. Її творча спадщина живе в численних фільмах і театральних постановках. Акторка залишила яскравий слід в українському та радянському кінематографі завдяки глибоким драматичним ролям і сильним жіночим образам. Її внесок у культуру відзначений найвищими державними нагородами України.