Валерія Ходос

Валерія Ігорівна Ходос народилася 19 листопада 1986 року в Києві, Українська РСР, де провела все дитинство та юність. З ранніх років проявляла інтерес до мистецтва, співаючи в хорі, відвідуючи драмгурток і навчаючись грати на фортепіано в музичній школі. Визначальним моментом для неї став спектакль “Майстер і Маргарита” у Театрі імені Івана Франка, після якого в 10-му класі вона вирішила стати актрисою. У 2009 році Валерія закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.

Валерія Ходос — видатна українська актриса театру, кіно та телебачення, лауреатка театральних премій, яка здобула визнання завдяки глибоким драматичним ролям. Кар’єру розпочала на сцені Київського академічного Молодого театру в 2009 році з дебюту в спектаклі “Голубка” за Жаном Ануї, після чого її прозвали “голубкою української сцени”. Перші кінематографічні ролі з’явилися ще під час навчання, але прорив стався в 2013 році з головною роллю в кримінальному серіалі “Пастка” (Ловушка). Серед найвідоміших телепроектів — мелодрами “Не зарекайся” (2015), “Клан ювелиров” (2015), “Хороший парень” (2017), “Прислуга” (2018), “Моя нова жизнь” та “Костоправ” (2011). У кіно виділяються ролі в “Гіркі жнива” (Bitter Harvest, 2017) та “Будинок «Слово»: Нескінченний роман” (2024), де вона втілила Раїсу Троянкер. Ходос також дебютувала як режисерка та сценаристка з короткометражним трилером “Залежність” (2020), де зіграла головну роль. Її акторська манера відзначається емоційною глибиною та харизмою, що робить її однією з провідних актрис сучасного українського кіно.

Лауреатка премії «Бронек» у галузі театрального мистецтва імені Амвросія Бучми за найкращу жіночу роль (2012) — за роль у спектаклі “Голубка”. Номінація на премію «Київська пектораль» за найкращий акторський дебют (2008). Участь у фільмі “Втомлені” (2025) режисера Юрія Дуная принесла Гран-прі Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» (2025), де Ходос виконала одну з головних ролей поряд з Ірмою Вітовською. Визнання від глядачів та критиків за внесок у популяризацію українського кіно, зокрема через ролі в історичних драмах.

Валерія Ходос тримає особисте життя в суворій таємниці, рідко ділитися деталями в інтерв’ю чи соцмережах. Її мати трагічно загинула в автокатастрофі через п’яного водія, коли Валерії було 15 років, що стало глибокою травмою та вплинуло на її акторські ролі, особливо драматичні. Батько Валерії згодом одружився вдруге, і в родині з’явилися два зведених брати, з якими вона підтримує теплі стосунки. Станом на грудень 2025 року актриса не одружена, не має дітей і не розголошує інформації про партнера чи романтичні зв’язки, наголошуючи на бажанні “тихого щастя”. Ходос мріє про створення сім’ї з чоловіком, двома-трьома дітьми та собакою, але не планує традиційного помпезного весілля, вважаючи його не своїм форматом. Родина завжди була для неї опорою: батько підтримував вибір професії, а зведені брати — у повсякденному житті. Валерія часто згадує, як біль втрати матері загартував її характер і допоміг глибше розуміти людські емоції.

Станом на грудень 2025 року Валерія Ходос активно поєднує акторську кар’єру з педагогічною та режисерською діяльністю, залишаючись однією з найзатребуваніших українських актрис. Вона продовжує грати на сцені Київського Молодого театру, де нещодавно взяла участь у новій постановці сучасної української драми про війну та втрати. У кіно Ходос завершила зйомки у фільмі “Втомлені” режисера Юрія Дуная, який здобув Гран-прі на «Молодості» в листопаді 2025-го; стрічка розповідає про долі жінок під час повномасштабного вторгнення і виходить у широкий прокат на початку 2026 року. Актриса також знялася в головній ролі у серіалі “Ціна втечі” на каналі 1+1, де втілила вчительку з трагічним минулим, прем’єра якого відбулася влітку 2025-го та отримала високі рейтинги. Паралельно Ходос веде свою акторську школу “Khodos School”, де навчає молодь майстерності гри в кадрі та на сцені; у 2025 році школа запустила онлайн-курс “Кіно Basic” з акцентом на роботу в камері. Як режисерка, вона працює над повнометражним дебютом — психологічним трилером про іммігрантські історії, сценарій до якого дописує спільно з колегами. З початком повномасштабної війни в 2022 році Валерія залишилася в Україні, перейшла виключно на українську мову в творчості, активно волонтерить, організовуючи збори для ЗСУ та висвітлюючи жахи окупації в Instagram (понад 50 тис. підписників). У червні 2025-го вона публічно вшанувала пам’ять загиблого на фронті колеги Юрія Феліпенка, з яким знімалася в “Обіцянка Богу”. Серед майбутніх проектів — участь у театральній адаптації “Гіркі жнива” та колаборація з міжнародними фестивалями для просування українського кіно. Ходос планує розширити школу, додавши курси з ораторського мистецтва, і мріє про ролі в голлівудських копродукціях, що підкреслюють жіночу силу в часи кризи. Загалом, 2025 рік став для неї роком визнання та громадянської активності, з фокусом на підтримку культури опору.