Валентин Глушко

Валентин Петрович Глушко народився 2 вересня 1908 року в Одесі в родині службовця. З дитинства цікавився музикою (навчався в консерваторії на скрипці), малюванням та астрономією. Закінчив профтехшколу в 1924 році, одночасно вивчав фізику та астрономію. У 1929 році вступив до Ленінградського державного університету, але швидко перейшов до ракетної техніки. Працював у Газодинамічній лабораторії (ГДЛ), де розробив перші рідинні ракетні двигуни. Був репресований у 1938 році (реабілітований 1956), але продовжив роботу в тюремному КБ. Став головним конструктором ОКБ-456 (пізніше НВО «Енергомаш»).

Валентин Глушко — основоположник радянського (українського за походженням) рідинного ракетного двигателестроєння. Розробив двигуни для перших радянських ракет, «катюш» (реактивні снаряди), міжконтинентальних балістичних ракет та космічних носіїв («Союз», «Протон», «Енергія»). Був генеральним конструктором програми «Енергія — Буран». Його двигуни РД-107/108 використовувалися в ракетах Корольова, а РД-170/171 — найпотужніші рідинні двигуни в історії. Його внесок — ключовий у радянській космічній програмі після смерті Корольова в 1966 році.

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1956, 1961), лауреат Ленінської премії (1957), Державної премії СРСР (1967, 1984). Академік АН СРСР (1958) та АН УРСР. Нагороджений орденами Леніна (шість разів), Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора. Його ім’ям названо вулиці в Одесі, Казані, кратер на Місяці та астероїд. Визнаний одним з піонерів космонавтики поряд з Корольовим та Ціолковським.

Валентин Глушко був одружений двічі. Перший шлюб — у 1930-х, деталі обмежені через радянський період. Другий шлюб — з акторкою та сценаристкою (ім’я не публікується широко). Мав дітей, але особисте життя тримав у секреті через секретність роботи. Родина підтримувала його наукову діяльність. Після смерті похований на Новодівичому цвинтарі в Москві. Його спадщина — наукова, а не сімейна публічність.

Валентин Глушко помер 10 січня 1989 року в Москві у віці 80 років. Його спадщина живе в сучасних ракетах (наприклад, двигуни РД-180/190 використовуються в США на Atlas V). В Україні його вшановують як видатного вченого-українця: музеї в Одесі, пам’ятні дошки, монети НБУ. Документальні фільми та книги про нього виходять регулярно. Його ОКБ продовжує роботу як НВО «Енергомаш». У 2020-х роках згадується в контексті історії космонавтики та українського внеску в ракетобудування.