Вадим Iллєнко

Вадим Герасимович Іллєнко народився 3 липня 1932 року в місті Новомосковськ Дніпропетровської області (нині Дніпропетровська область, Україна). Він був старшим з трьох братів Іллєнків, які стали видатними діячами українського кіно (молодші — Юрій та Михайло). У 1955 році закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) у Москві в майстерні Анатолія Головні. Після навчання повернувся в Україну та працював на Київській кіностудії імені О. Довженка. Він мешкав у Києві, де й прожив більшу частину життя, віддавши кінематографу понад 50 років. Помер 8 травня 2015 року в Києві на 83-му році життя.

Вадим Іллєнко — легендарний кінооператор, який зняв понад 30 фільмів, серед яких класика українського кіно: «За двома зайцями» (1961, реж. Віктор Іванов), «Вечір на Івана Купала» (1968, реж. Юрій Іллєнко), «Олекса Довбуш» (1961), «Передай далі» (1988, як режисер), «В лісах під Ковелем» (1984), «Праздник печёной картошки» (1978), «Івін А.» (1990). Він також знімав як режисер («Передай далі», «Останній бункер» 1991) та сценарист. Його операторська робота відзначається майстерністю, поетичністю кадру, інноваційними прийомами та глибоким художнім баченням. Був педагогом, передаючи досвід молодим кінематографістам. Його внесок у фільми став класикою українського операторського мистецтва.

Вадим Іллєнко — Народний артист України (2000), Заслужений діяч мистецтв УРСР та Абхазької АРСР. Лауреат премії імені Олександра Довженка (посмертно або за внесок). Його фільми отримували визнання на фестивалях, зокрема дипломи та нагороди за операторську роботу. Робота в «За двома зайцями» та інших класичних стрічках принесла йому статус одного з найкращих операторів радянського та українського кіно. Має численні галузеві відзнаки від Спілки кінематографістів України.

Вадим Іллєнко народився в родині інженера-будівельника (батько) та домогосподарки (мати Марія Тарасівна). Він був старшим братом видатного режисера Юрія Іллєнка (1936–2010) та Михайла Іллєнка. Брати мали творчі стосунки, але й розбіжності (Вадим казав: «Ми з Юрою молимось різним богам»). Детальна інформація про дружину, дітей чи інших родичів публічно обмежена — акцент у джерелах на професійній спадщині та братніх зв’язках у кіно. Родина Іллєнків стала цілою династією в українському кінематографі. Після смерті Вадима його поховали в Києві.

Вадим Іллєнко помер 8 травня 2015 року в Києві після перенесеного інсульту, який обмежив його рухливість та мовлення в останні роки. Станом на 2026 рік він не є активним — з 2015 року його ім’я згадується в контексті ювілеїв, ретроспектив та історичних оглядів українського кіно. У 2022 році відзначали 90-річчя від дня народження, а його фільми («За двома зайцями», «Вечір на Івана Купала») продовжують транслюватися, вивчатися в кіноосвіті та обговорюватися на фестивалях. Архіви його робіт зберігаються в Dovzhenko Centre та на Київській кіностудії. Нових проєктів чи перевидань з його участю немає, але спадщина залишається актуальною в українській культурі. Пам’ять про нього вшановують як про першопрохідця в українському кінематографі.