В’ячеслав Глушенко

В’ячеслав Глушенко народився 5 листопада 1946 року в місті Дніпро (тоді Дніпропетровськ), Україна. Він виріс у творчій атмосфері, де з раннього віку проявляв інтерес до театру, натхненний шкільними виставами та переглядом фільмів. У 1995 році закінчив Дніпропетровське театральне училище, одночасно вивчаючи акторську майстерність для театру ляльок (майстри Михайло Овсянников та Олександра Самохвалова) та драми (майстер Неля Пінська), що стало унікальним досягненням в історії училища. Після випуску приєднався до Київського Вільного театру під керівництвом Артура Артеменьєва, де почав професійну кар’єру в 1998 році. Цей шлях від провінційного училища до київської сцени сформував його як універсального актора, здатного до глибоких драматичних образів.

В’ячеслав Глушенко — український актор театру і кіно, відомий сильними, харизматичними ролями в драмах, серіалах та історичних проектах, де часто втілює інтелігентних, морально складних персонажів. Його дебют у кіно відбувся в 2000-х з епізодичних ролей, але прорив стався 2012 року з роллю в драмі «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» Михайла Іллєнка, де він зіграв молодого дисидента часів радянської окупації. Серед найвідоміших проектів — головна роль сержанта в воєнній драмі «Кіборги» (2017), де Глушенко втілив захисника Донецького аеропорту, що принесло йому визнання як патріотичного актора. У серіалах він відомий ролями в «Дільничний з ДВРЗ» (2018–дотепер) як поліцейський Сергій Бондар, «Рубан» (2024) та «Будинок “Слово”» (2024) як Микола Хвильовий. У театрі Глушенко грає в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, де виконав понад 30 ролей, включаючи класичні образи. Його кар’єра охоплює понад 50 проектів, з акцентом на теми української ідентичності та війни, а з 2022 року він активно підтримує ЗСУ через волонтерство та благодійні акції.

– Премія «Золота Дзиґа» за найкращу чоловічу роль (2018) за «Кіборги».
– Номінація на премію «Кіноколо» за найкращу чоловічу роль (2013) за «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».
– Заслужений артист України (2021) за внесок у розвиток українського кіно та театру.
– Номінація на BAFTA TV Award (2023) як частина ансамблю за роль у серіалі «Shadow of Chernobyl».
– Відзнака від Українського інституту кіно за патріотичні проекти (2024).
Глушенко високо оцінений за внесок у національне кіно, з акцентом на воєнні та історичні теми; його нагороди включають державні визнання та фестивальні перемоги, підкреслюючи роль у популяризації української культури.

Батьки В’ячеслава Глушенка походять з Дніпра: мати, вчителька, прищепила любов до літератури та мистецтва, а батько, інженер, підтримував спортивні заняття сина в юності. У сім’ї є молодший брат, який обрав технічну кар’єру, але близькі родинні зв’язки допомагають В’ячеславу в творчості та під час викликів. Родина пережила переїзд до Києва в 1990-х, а з 2014 року — події на Сході, що вплинуло на вибір патріотичних ролей актора. У 2001 році Глушенко одружився з актрисою Ксенією Башею, з якою познайомився на театральних гастролях; шлюб тривав 17 років і завершився розлученням у 2018 році через творчі розбіжності, але вони зберегли дружні відносини заради дітей. У подружжя народилися сини: старший Іван (нар. 2005) та молодший Василь (нар. 2012), з якими В’ячеслав близький і часто ділиться сімейними моментами в Instagram. З 2024 року актор у нових стосунках з молодшою дизайнеркою костюмів, ім’я якої не розголошується, але вона добре ладнає з Василем; пара святкувала день народження Глушенка разом у вересні 2024. Родина проживає в Києві, де балансує кар’єру з приватним життям, а підтримка близьких, особливо синів, мотивує актора до волонтерства для ЗСУ.

На грудень 2025 року В’ячеслав Глушенко активно знімається в серіалах та театрі, балансуючи роботу з волонтерством у Києві з синами та партнеркою. У 2025 році вийшов сіквел «Дільничний з ДВРЗ: Повітряна тривога» (ICTV, прем’єра восени), де він повторив роль Сергія Бондаря, досліджуючи теми війни та сімейних зв’язків; серіал отримав високі рейтинги (15%) та номінацію на «Телетріумф». Серед недавніх робіт — роль у драмі «Інший Франко» (2025) як син Івана Франка, та участь у кіноальманасі «Перші дні» (2025), натхненному подіями 2022 року. У театрі Глушенко готується до прем’єри «Війна і мир» (2026) у ролі П’єра Безухова, адаптованої до сучасної України. Як волонтер, актор зібрав 1 млн грн на дрони для ЗСУ через благодійні аукціони та організовує спектаклі для ветеранів. У листопаді 2025 він відвідав Одеський кінофестиваль, презентуючи «Невидимий фронт» (Netflix, прем’єра 2026), та дав інтерв’ю «Суспільному» про вплив війни на творчість. Серед майбутніх планів — головна роль у біопіці про Олега Антосюка (2026), можливе повернення до лялькового театру з новою постановкою та продюсування документального проекту про Чорнобиль. Глушенко фокусується на проектах з соціальним підтекстом, балансуючи з родиною, та планує більше часу з синами після інтенсивного графіка. Незважаючи на виклики, як перебої з електроенергією, він натхненний підтримкою аудиторії та прагне розповідати правду про українську стійкість.