В’ячеслав Довженко

В’ячеслав Валерійович Довженко народився 18 вересня 1976 року в Дніпрі (тодішньому Дніпропетровську), Україна, у родині, де рано втратив матір — коли йому виповнилося півтора року, вона пішла з життя, і батько виховував двох синів сам за допомогою бабусі та дідуся з села на Запоріжжі. Виріс у промисловому районі Чечелівка, де проводив шкільні канікули в селі, що сформувало його любов до простих речей і патріотизм. У 1995 році закінчив Дніпропетровське театральне училище, одночасно обидва відділення — «актор театру ляльок» (майстри Михайло Овсянников та Олександра Самохвалова) та «актор театру драми» (майстер Неля Пінська), що стало унікальним випадком в історії училища. У 2009 році завершив режисерське відділення Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (майстерня Костянтина Дубініна), після чого працював у Дніпропетровському українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка. З 1998 року — актор Київського Вільного театру (керівник Артур Артеменьєв), а з 2011-го — Київського академічного драматичного театру на Подолі, де продовжує грати ключові ролі.

В’ячеслав Довженко — український актор театру, кіно та серіалів, відомий харизматичними ролями сильних чоловіків у патріотичних драмах, детективах і комедіях, з акцентом на сучасну українську історію та повсякденне життя. Дебютував у кіно на початку 2000-х епізодами, але прорив стався з роллю Петра I у історичному фільмі «Молитва за гетьмана Мазепу» (2002), що принесло першу популярність. Серед знакових проектів — роль бійця з позивним «Серпень» у воєнній драмі «Кіборги. Герої не вмирають» (2017), яка стала символом опору на Донбасі; капітан поліції Сергій Бондар у серіалі «Дільничний з ДВРЗ» (2018–2023), що поєднує гумор і драму; психотерапевт у психологічному трилері «Рубань» (2024). У театрі блищить у «Дівчині з ведмедиком, або Неповнолітній» (2018) за Домонтовичем та «Вестсайдська історія» на Подолі. Нещодавно знявся у воєнній драмі «Обіцяю» (2024) про батька, що рятує сина з полону, та озвучив персонажа в анімації. Його ролі часто підкреслюють мужність і вразливість, роблячи Довженка одним з найвпізнаваніших акторів українського кіно з понад 70 проектами.

В’ячеслав Довженко — лауреат національної премії «Золота дзиґа» за найкращу чоловічу роль за «Кіборги» (2018), а також премії «Кіноколо» за ту ж роль як найкращу чоловічу роль другого плану. У 2019 році присвоєно звання Заслуженого артиста України за вагомий внесок у розвиток національної культури та театрального мистецтва. За роль у спектаклі «Діалог самців» отримав призи міжнародних фестивалів: «Добрий театр» (2004), «Підмосковні вечори» (2006) та Враца (Болгарія, 2007). Серед інших досягнень — номінації на «КіноКоло» за ролі в «Обіцяю» (2024) та визнання від Детектор Медіа як неперевершеного актора, з яким «прогадати важко». У 2025 році включений до списку 100 найвпливовіших українців у культурі за версією «Фокус».

Батько В’ячеслава — Валерій Довженко, який самотужки виховував двох синів після смерті дружини; старший брат В’ячеслава на три роки старший і близький родинний зв’язок, що сформувало актора в дусі самодостатності та підтримки. Бабуся та дідусь з села на Запоріжжі грали ключову роль у дитинстві, де хлопці проводили канікули, навчаючи любові до землі та традицій. У 2001–2018 роках одружений з акторкою Ксенією Башею (Театр ім. Франка), з якою познайомився на роботі; пара розлучилася мирно після 17 років шлюбу, зберігаючи теплі стосунки як куми (хрестили дитину друга) та батьки. Від шлюбу мають двох синів: старшого Василя (нар. близько 2005 р.) та молодшого Івана (нар. близько 2010 р.), які навчаються в Києві, цікавляться творчістю та підтримують батька; В’ячеслав часто ділиться фото з синами, наголошуючи на генах обох батьків. Після розлучення Ксенія в 2024 році втретє стала мамою від шлюбу з актором Олександром Форманчуком, і В’ячеслав привітав її тепло. З 2024 року в стосунках з молодшою партнеркою — дизайнеркою костюмів, яку вперше показав у Instagram на свій день народження 2024-го; пара приховує деталі, але актор коментує роман як джерело натхнення. Діти — центр життя Довженка, він уникає публічності заради їхньої безпеки, але пишається їхнім розвитком.

На листопад 2025 року В’ячеслав Довженко активно знімається в Києві, поєднуючи театр, кіно та серіали, проживаючи з синами в столиці, де фокусується на балансі роботи та сім’ї після розлучення. У 2025 році завершив зйомки у комедії «10 блогерят» (прем’єра восени), де зіграв сатиричну роль інфлюенсера, та озвучив персонажа в анімаційному «Мавка. Справжній міф» (реліз 2026). Нещодавно вийшов сіквел «Дільничний з ДВРЗ: Повітряна тривога» (2025), де Сергій Бондар стикається з викликами війни, а також драма «Обіцяю» (2024, фестивальний реліз у 2025). Як актор Київського Вільного театру та Театру на Подолі, готується до прем’єри «Вестсайдська історія» в оновленому форматі та спектаклю «Дівчина з ведмедиком». Серед майбутніх проектів — кримінальний трилер «Випробувальний термін» (2026) як головний антагоніст, воєнна драма «Потяг ‘Червона рута’» (2026) про евакуацію, та можлива роль у серіалі про сучасних героїв ЗСУ. В’ячеслав волонтерить для ЗСУ, записав звернення на підтримку Олега Сенцова та займається майстер-класами з акторства; у стосунках з дизайнеркою костюмів, з якою ділиться творчими ідеями. Практикує спорт і медитацію для балансу, пишається синами, які цікавляться кіно, та надихає колег стійкістю, роблячи його ключовою фігурою українського шоу-бізнесу.