Ульріх Зайдль

Ульріх Зайдль (Ulrich Seidl) народився 16 грудня 1952 року у Відні, Австрія (зараз йому 73 роки). Він виріс у Відні та вивчав режисуру та операторську майстерність у Віденській академії музики та виконавських мистецтв (Filmakademie Wien), яку закінчив у 1980 році. Почав кар’єру з документального кіно в 1970-х роках, знімаючи соціальні та провокативні фільми про австрійське суспільство. З 1990-х перейшов до ігрового кіно, але зберіг документальний стиль: статичні кадри, довгі плани, натуралізм і відсутність музики. Його фільми часто називають “австрійським нуаром” або “новим австрійським кіно”. Зайдль відомий як один з найрадикальніших і найпровокативніших режисерів Європи. Він одружений з режисеркою Веронікою Франц, з якою співпрацює над сценаріями.

Ульріх Зайдль прославився провокативними фільмами, що досліджують теми сексуальності, релігії, самотності, туризму, старості та австрійської буржуазії. Найвідоміші роботи: документальний цикл “Tierische Liebe” (1995), “Models” (1999), “Jesus, du weißt” (2003), “Import/Export” (2007), трилогія “Paradies” (“Рай: Любов”, “Рай: Віра”, “Рай: Надія”, 2012–2013), “Im Keller” (2014), “Safari” (2016), “Rimini” (2022) та “Sparta” (2022) — дві частини дилогії про літніх чоловіків, що шукають кохання та сенс. Його стиль: довгі статичні плани, відсутність саундтреку, актори-непрофесіонали поряд з професійними, відверті сцени сексу та тілесності, чорний гумор і сатира. Фільми часто викликають скандали, але отримують визнання на фестивалях. Він також зняв серіал “Der Nachbar” та численні короткометражки.

Ульріх Зайдль отримав численні нагороди на міжнародних фестивалях. Серед них — Спеціальний приз журі Венеційського кінофестивалю за “Import/Export” (2007), Приз за найкращу режисуру та Гран-прі журі в Локарно, номінації на Золотого ведмедя Берлінале, Спеціальний приз журі Каннського фестивалю за “Paradies: Liebe” (2012). Його трилогія “Paradies” отримала понад 20 міжнародних нагород. У 2017 році він отримав Почесну премію Австрійського кіно за внесок у національне кіно. Фільми регулярно входять до програм Канн, Венеції, Берлінале, Локарно, Сан-Себастьяна. Визнання за радикальний підхід до документалістики та ігрового кіно.

Ульріх Зайдль одружений з режисеркою та сценаристкою Веронікою Франц (Veronika Franz), яка є його постійною співавторкою з 2000-х років. Вони разом пишуть сценарії, зокрема для трилогії “Paradies”, “Rimini” та “Sparta”. У пари немає спільних дітей (станом на 2026 рік публічної інформації про дітей немає). Зайдль веде приватне життя, рідко ділиться сімейними деталями. Його батьки та раннє життя у Відні згадуються в інтерв’ю як вплив на естетику фільмів (католицьке виховання, буржуазне середовище). Він живе у Відні, де базується його продакшн-компанія. Родина підтримує його творчість, але деталі залишаються конфіденційними.

На 2026 рік Ульріх Зайдль (73 роки) продовжує працювати режисером та сценаристом. Його останні великі роботи — дилогія “Rimini” (2022) та “Sparta” (2022), де він знімав літніх чоловіків, що шукають кохання в Європі та США. Фільми вийшли в обмежений прокат і на фестивалях, отримавши змішані відгуки через відвертість. У 2025–2026 роках він працював над новим проєктом (можливо, документальним або ігровим) — деталі не анонсовані публічно. Його фільми регулярно транслюються на Mubi, Criterion Channel та австрійському ORF. Він бере участь у ретроспективах (наприклад, у MoMA, Berlinale) та дає інтерв’ю про старість, сексуальність і кіно. Живе у Відні з дружиною Веронікою Франц, фокусуючись на незалежному кіно. Його спадщина — як одного з найвпливовіших і найпровокативніших режисерів сучасного європейського кіно.