Томмі Лі Джонс

Томмі Лі Джонс народився 15 вересня 1946 року в маленькому містечку Сан-Саба, штат Техас, США, у скромній родині, де мати Люсіль Марі Скотт працювала поліцейською, вчителем та власницею перукарні, а батько Клайд К. Джонс — ковбоєм та робітником на нафтових полях. Батьки одружувалися та розлучалися двічі, що вплинуло на його дитинство, яке минуло в Мідленді, Техас, де Томмі відвідував школу Роберта Е. Лі та проявив інтерес до футболу та театру. Після закінчення середньої школи в 1964 році він вступив до престижної школи St. Mark’s School of Texas у Далласі на стипендію, а згодом — до Гарвардського університету на іншій стипендію, де вивчав англійську мову, закінчивши cum laude в 1969 році та граючи в університетській футбольній команді. Під час навчання в Гарварді Джонс мріяв про акторство, але спочатку працював на нафтових платформах та у підводному будівництві, щоб заробити на життя. У 1969 році переїхав до Нью-Йорка, де дебютував на Бродвеї в п’єсі “A Patriot for Me” та почав кар’єру в серіалі “One Life to Live”.

Томмі Лі Джонс — американський актор, режисер, продюсер та сценарист, ікона голлівудського кіно, відомий ролями суворих, авторитетних персонажів — від правоохоронців до ковбоїв, з грубим техаським акцентом та сухим гумором. Його прорив стався з ролями в телевізійних фільмах 1970-х–1980-х, як-от “The Amazing Howard Hughes” (1977) та “The Executioner’s Song” (1982), але справжня слава прийшла в 1990-х з блокбастерами: Клей Шоу в “JFK” (1991) Олівера Стоуна, маршал Семюел Ґерард у “Втікачі” (The Fugitive, 1993) навпроти Гаррісона Форда, Двохликий у “Batman Forever” (1995), агент Кей у “Люди в чорному” (Men in Black, 1997) з Віллом Смітом. Серед найвідоміших проектів — серія “Men in Black” (1997–2012), “Вулкан” (1997), “Правила вина” (Rules of Engagement, 2000), “Космічні ковбої” (2000) з Клінтом Іствудом, “Три поховання Мелкіядеса Естради” (2005), де дебютував як режисер і виграв приз Канн, “У долині Ели” (In the Valley of Elah, 2007) та шериф у “Старих ніде” (No Country for Old Men, 2007) братів Коен. Джонс блискуче зіграв Авраама Лінкольна в “Лінкольні” (2012) Стівена Спілберґа та повернувся в “The Burial” (2023) як адвокат. Його кар’єра охоплює понад 100 проектів, від театру до блокбастерів, з акцентом на західні та трилери.

Томмі Лі Джонс виграв премію “Оскар” за найкращу чоловічу роль другого плану за “Втікача” (The Fugitive, 1993), де зіграв маршала Семюела Ґерарда, а також “Золотий глобус” та SAG Award за ту ж роль. Він номінований на “Оскар” чотири рази: за “JFK” (1991), “У долині Ели” (2007) та “Лінкольн” (2012) як найкраща чоловіча роль, а також за найкращу чоловічу роль другого плану в “JFK”. За телевізійну роль Ґері Ґілмора в “The Executioner’s Song” (1982) отримав Primetime Emmy Award за найкращу чоловічу роль у лімітованій серії, а за “Lonesome Dove” (1989) — номінацію на Emmy. Серед інших досягнень — Cannes Best Actor Award за “Три поховання Мелкіядеса Естради” (2005), дві SAG Awards за “Boardwalk Empire” (2011, 2012), зірка на Голлівудській алеї слави (1994) та Golden Boot Award (2003) за внесок у західне кіно. Загалом понад 30 премій та 70 номінацій, включаючи BAFTA, Critics’ Choice та Independent Spirit Awards.

Томмі Лі Джонс народився в техаській родині: мати Люсіль Марі Скотт (1928–2013) була поліцейською та власницею перукарні, батько Клайд К. Джонс (1926–1986) — ковбоєм та робітником на нафтових полях; вони одружувалися та розлучалися двічі, і Томмі має черокі коріння з боку матері. У дитинстві родина часто переїжджала Техасом, де батьки прищепили любов до ковбойського життя, а Джонс згадує важке дитинство через розлучення. Перший шлюб з Кейт Ларднер, небогою сценариста Рінґа Ларднера-молодшого, тривав з 1971 по 1978 рік без дітей; розлучення було болісним через кар’єру. У 1981 році одружився з Кімберлеа Клафлі, дочкою мера Сан-Антоніо Філа Хардберґера, з якою познайомився на зйомках; вони прожили разом до 1996 року та мають двох дітей: сина Остіна Леонарда Джонса (нар. 11 листопада 1982), актора та сценариста, знявся з батьком у “Captain America: The First Avenger” (2011), та дочку Вікторію Кеку Джонс (нар. 3 вересня 1991), акторку, яка знімалася в “Just Getting Started” (2017). Родина близька, діти уникають публічності, але Остіну 43 роки, а Вікторії — 34, і вони підтримують батька. У 2001 році Джонс одружився з Дон Лорел, фотографинею та операторкою камери, з якою познайомився на зйомках “The Good Old Boys” (1995); пара без дітей, але Дон — його партнерка в житті та кар’єрі, і вони живуть на ранчо в Техасі та маєтку в Буенос-Айресі.

У 2025 році Томмі Лі Джонс, якому виповнилося 79, продовжує вибірково працювати, фокусуючись на драматичних ролях та західних, балансуючи з родинним життям на ранчо в Техасі, де розводить коней та грає в поло. Його останній реліз — комедія “The Comeback Trail” (2025) з Робертом Де Ніро та Морґан Фріменом, де він грає продюсера мафіозних фільмів 1970-х, що уникає боргів, з прем’єрою на VOD у січні 2025, отримавши позитивні відгуки за гумор та ансамбль (78% на Rotten Tomatoes). У серпні 2024 вийшов “Finestkind” з Дженні Ортегою, де Джонс грає батька рибалки, борця з боргами, на Paramount+, ставши топ-10 стрімами Netflix у 2025 через перевидання. Серед майбутніх проектів — трилер “Line of Fire” (TBA) з Анджеліною Джолі, де він грає ветерана ЦРУ, зйомки стартували влітку 2025 у Марокко, прем’єра 2026 від MGM; драма “The Sunset Limited” (TBA) за Кормаком Маккарті, де Джонс режисер та актор навпроти Семюела Л. Джексона, анонсована в листопаді 2025 для HBO. Джонс також готується до ролі в “The Client” ремейку (2026) на Netflix, повертаючись як адвокат навпроти Сьюзан Сарадон. У червні 2025 родина — дружина Дон (60) та діти Остіна (43) та Вікторія (34) — рідко з’явилася на вечері в Нью-Йорку, де Томмі сміявся з ними, підкреслюючи приватність. Він коментує в інтерв’ю Variety (жовтень 2025): “Після 50 років у кіно обираю ролі, що чіпляють душу, а не гонитву за славою”, і планує більше режисури на ранчо. Його статок сягає 125 млн доларів, дозволяючи фокус на родині та благодійності, як підтримка техаських ветеранів.