Тімоті Далтон

Тімоті Леонард Далтон Леггетт народився 21 березня 1946 року в Колвін-Бей, Денбішир, Уельс, Велика Британія. Його батько, Пітер Далтон Леггетт, був англійським капітаном у Спеціальній операційній виконавчій групі під час Другої світової війни, а згодом рекламним виконавчим директором, а мати, Дороті Шоулз, мала американське походження з італійськими та ірландськими коренями. Сім’я переїхала до Белпера, Дербішир, коли Тімоті було чотири роки, де він відвідував Herbert Strutt Grammar School і вирізнявся в спорті та науках. У 16 років, натхненний виставою “Макбет”, він покинув школу в 1962 році, вступив до Королівської академії драматичного мистецтва (RADA), але залишив її в 1966-му, щоб приєднатися до Бірмінгемського репертуарного театру. Він гастролював з Національним молодіжним театром і виступав у Королівській шекспірівській компанії, реалізуючи мрію про акторську кар’єру, яка тішило батьківську сторону родини.

Тімоті Далтон — британський актор з кар’єрою понад шість десятиліть у кіно, телебаченні та театрі, відомий глибокими, реалістичними ролями та класичною шекспірівською підготовкою. Він здобув світову славу як четвертий виконавець Джеймса Бонда в серії Eon Productions, зірвавши в “Живі вогні” (The Living Daylights, 1987) та “Ліцензія на вбивство” (Licence to Kill, 1989), де втілив темнішу, серйознішу версію агента 007, ближчу до романів Іана Флемінга з акцентом на жорсткість та реалізм. Серед ранніх ролей — Філіп II Французький у “Лев у зимі” (1968), Гіткліф у “Грозовому перевалі” (1970), принц Руперт у “Кромвель” (1970) та участь у “Флеш Гордон” (1980) як принц Бару. У кіно він також зіграв нацистського шпигуна Невілла Сінклера у “Рокетер” (1991), пародію на Бонда у “Looney Tunes: Back in Action” (2003), Саймона Скіннера у “Гарячі фуззи” (Hot Fuzz, 2007) та з’явився у “Турист” (2010). На телебаченні — містер Рочестер у “Джейн Ейр” (1983), Ретт Батлер у “Скарлетт” (1994), Расілон у “Доктор Хто” (2009–2010), сер Малкольм Мюррей у “Penny Dreadful” (2014–2016), Начальник у “Doom Patrol” (2019–2023) та Дональд Вітфілд у “1923” (2023–2025). Далтон озвучував персонажів у “Історія іграшок” (Toy Story, 2010–2019) та “Secret of the Wings” (2012), демонструючи універсальність від шекспірівських ролей до супергеройських драм.

Тімоті Далтон має численні номінації та визнання за внесок у кіно та телебачення, хоча не здобув “Оскара”. За роль Джеймса Бонда у “Живі вогні” (1987) та “Ліцензія на вбивство” (1989) він номінований на премію Сатурн за найкращу чоловічу роль. У 1990 році отримав премію Evening Standard British Film Award за найкращого актора за Бонда. За серіал “Chuck” (2010–2011) як Олексій Волков — премію TV Guide Magazine Award за “Улюбленого лиходія”. За “Penny Dreadful” (2014–2016) — номінація на Saturn Award за найкращого актора в драматичному серіалі. У 2016 році — премія Fangoria Chainsaw Award за актора в жахах за “Penny Dreadful”. Загалом, його шекспірівські ролі та Бонд принесли номінації від BAFTA, Golden Globe та інші, а в 2023-му введений до Зали слави James Bond.

Тімоті Далтон — старший з п’яти дітей у родині: мати Дороті Шоулз (американка італійсько-ірландського походження) та батько Пітер Далтон Леггетт (англійський капітан SOE під час WWII, згодом рекламний виконавчий директор; помер 2004-го). Сестри та брати — Сюзанна, Еннабель, Марк і Стівен; сім’я переїздила з Уельсу до Дербіширу. Далтон ніколи не одружувався, але мав тривалі романтичні стосунки: у юності з журналісткою Кейт Еді, з 1971 по 1986 рік — з актрисою Ванессою Редгрейв (спільні фільми “Mary, Queen of Scots” та “Agatha”), коротко з Стефані Пауерс та Уупі Голдберг. З 1995-го до 2003-го зустрічався з музиканткою Оксана Григор’єва (зустрілися як перекладачкою для Микити Михалкова), з якою має сина Александра Далтона (нар. 1997), і є відданим батьком. Далтон веде приватне життя, проживає в Чісвіку (Лондон), Вест-Голлівуді (Каліфорнія) та Сент-Джонсі (Антигуа і Барбуда), уникає соцмереж і фокусується на сім’ї та хобі. Він фанат Манчестер Сіті ФК, часто відвідує матчі, і зберігає близькі зв’язки з родичами, описуючи акторство як “ризиковану” професію, яка не завжди подобалася материнській стороні.

Станом на грудень 2025 року 79-річний Тімоті Далтон продовжує активну кар’єру, зосереджуючись на телевізійних ролях і селективно обираючи проекти, що дозволяють глибокі характери. У серіалі “1923” (Paramount+, 2023–2025) він грає Дональда Вітфілда, впливового антагоніста в преквелі “Yellowstone” поряд з Гаррісоном Фордом і Гелен Міррен, і другий сезон, що завершився в 2025-му, приніс йому похвалу за харизму та інтенсивність. У лютому 2025-го Далтон прокоментував угоду Amazon MGM про креативний контроль над франшизою Джеймса Бонда, назвавши її “шокуючою” та “сумною” для британської ікони, похваливши Барбару Броколі та Канні Броколі, але висловивши надію, що Amazon збереже дух оригіналу. У інтерв’ю Vanity Fair він згадав, як у 24–25 років відмовився від ролі Бонда, вважаючи себе надто молодим, і порадив новим продюсерам “робити добре” та заробляти гроші. Далтон веде відлюдний спосіб життя, віддаючи перевагу опері, книгам, риболовлі та антикварним аукціонам перед світськими заходами, і уникає соцмереж, кажучи, що щасливий, коли телефон мовчить понад добу. Серед майбутніх проектів — голосова роль у анімаційному продовженні “Toy Story” (очікується 2026), можлива участь у новому сезоні “Doom Patrol” на Max, а також чутки про камео в новому Бонді, хоча він скептично ставиться до повернення. У 2025-му відсвяткував 79-річчя, і фанати відзначають його як “вічного Бонда”, з ретроспективами його фільмів у кінотеатрах. Далтон фокусується на голосовій роботі для зручності, залишаючись у Лос-Анджелесі та Лондоні з сином, і планує “селективні” ролі, що надихають.