Тім Каррі

Тім Каррі, повне ім’я Тімоті Джеймс Каррі, народився 19 квітня 1946 року в Граппенхоллі, Чешир, Англія. Його батько Джеймс Каррі був методистським капеланом Королівського флоту, а мати Моура Патриція Ленгмед — шкільним секретарем; сім’я часто переїздила через військову службу, включаючи Гонконг та різні приморські міста Британії, перш ніж осітися в Плімуті, коли Тіму було 11 років. У 1958 році, коли хлопчику виповнилося 12, батько помер від пневмонії після інсульту, що змусило родину переїхати до Південного Лондона, де Каррі навчався в інтернаті. Він відвідував Kingswood School у Баті, де вирізнявся як хлоп’ячий сопрано, а згодом у 1968 році закінчив Університет Бірмінгема з ступенем бакалавра з англійської літератури та драми, обравши акторську кар’єру. Його ранні інтереси до акторства та музики сформувалися під впливом номадичного дитинства та сімейних традицій.

Тім Каррі — британський актор, співак, композитор і озвучувач з кар’єрою понад 50 років, відомий ексцентричними, часто лиходійськими ролями в театрі, кіно, телебаченні та анімації, з акцентом на музичні постановки та культові жахи. Його прорив стався в 1973 році з роллю доктора Френка Н. Фертера в лондонській прем’єрі мюзиклу “The Rocky Horror Show”, яку він повторив на Бродвеї та в культовому фільмі “Шоу жахів Роккі Хоррора” (1975), що зробило його іконою квір-культури та фанатських шоу. У театрі Каррі блищав у ролях Моцарта в “Амадеус” (1980, номінація на Тоні), Піратського короля в “Пірати Пензансу” (1982), Алана Свана в “Мій улюблений рік” (1992, номінація на Тоні) та короля Артура в “Спамалот” (2005–2007, номінація на Тоні). У кіно він запам’ятався як лорд Темряви в “Легенда” (1985), дворецький Вадсворт у комедії “Підказка” (Clue, 1985), кардинал Рішельє в “Трьох мушкетерах” (1993), професор Хомолка в “Конго” (1995) та зловісний клоун Пеннівайз у мінісеріалі “Воно” (1990) за Стівеном Кінгом. На телебаченні — серіали “Мудрець” (Wiseguy, 1989), “Земля 2” (1994) та ситком “Сім’я нагорі” (2002–2003); як озвучувач — капітан Гак у “Пітер Пан і пірати” (1990–1991, Еммі), сер Нігел Торнберрі в “Дика родина Торнберрі” (1998–2004), Гексус у “ФернГаллі” (1992) та Палпатін/Дарт Сідіус у “Війнах клонів” (2012–2014). Каррі також записав три альбоми, озвучував відеоігри (“Габріель Найт”, “Dragon Age: Origins”) та знімався в камео, як у “Один вдома 2” (1992) чи “Ох, врятуйте Фредді” (2004).

Тім Каррі — лауреат кількох престижних нагород за театральні та телевізійні досягнення, хоча не виграв “Оскар” чи “Золотий глобус”. У 1991 році він здобув Daytime Emmy за найкращу озвучку в серіалі “Пітер Пан і пірати” (роль Капітана Гака). Тричі номінований на Tony Award за найкращу чоловічу роль: за “Амадеус” (1981), “Мій улюблений рік” (1993) та “Спамалот” (2005); двічі на Laurence Olivier Award за “Пірати Пензансу” (1982) та “Спамалот” (2007). У 1993 році номінація на Primetime Emmy за гостьову роль у “Оповіданнях з крипти”. Серед інших визнань — Royal Variety Club Award як “Сценічний актор року” (1982) за “Пірати Пензансу”, WhatsOnStage Award за “Спамалот” (2007), Actors Fund Artistic Achievement Award (2015) та Grammy nomination за озвучку “Серії нещасних подій” (2002). У 2025 році Каррі відзначений як гість на 50-річчі “Шоу жахів Роккі Хоррора” в Academy Museum of Motion Pictures.

Тім Каррі народився в родині Джеймса Каррі, методистського капелана Королівського флоту, та Моури Патриції Ленгмед, шкільного секретаря; батьки познайомилися на Мальті під час Другої світової, одружилися в Єгипті, де народилася старша сестра Джудіт, яку Тім обожнював. Сім’я часто переїздила через службу батька, від Південної Африки до Гонконгу, формуючи номадичний характер Каррі; після смерті Джеймса в 1958 році від пневмонії після інсульту мати переїхала з дітьми до Південного Лондона. Джудіт померла в 2001 році від пухлини мозку у 60 років, що стало найважчою втратою для Тіма; він близький з її двома племінницями та племінником, часто згадуючи сестру в мемуарах. Каррі ніколи не одружувався і не має дітей, вважаючи історію стосунків приватною справою; у 1999 році померла мати у 80 років, після примирення з сином попри бурхливі стосунки в юності. Він веде відлюдний спосіб життя в Лос-Анджелесі, але проводить час у Лондоні, Нью-Йорку та Чикаго, зберігаючи зв’язки з родичами та друзями через листування та візити. Каррі описує дитинство як підготовку до акторської кар’єри, з акцентом на емпатію та гумор від батька.

Станом на грудень 2025 року 79-річний Тім Каррі продовжує відновлюватися після інсульту 2012 року, який вимагав операції на мозку; він користується інвалідним візком через проблеми з рухливістю лівої руки та ноги, короткочасною пам’яттю та нездатністю ходити, як підтвердив у вересні 2025-го, але зберігає гумор і активність у обмеженому форматі. У 2025 році Каррі став запрошеним спікером на 50-річчі “Шоу жахів Роккі Хоррора” в Academy Museum of Motion Pictures, де поділився спогадами, а в листопаді приєднався до зіркового возз’єднання оригінального касту на 40-міському турне з нагоди ювілею. Його мемуари “Vagabond” вийшли 14 жовтня 2025 року від Grand Central Publishing, охоплюючи кар’єру через призму ролей від Френка Н. Фертера до Пеннівайза, з фокусом на 1980-ті в Нью-Йорку, інсульт та відновлення; книга отримала схвальні відгуки в The New York Times за відвертість і гумор. Каррі з’явився на SF Sketchfest у лютому 2025-го для “Вечора з Тімом Каррі” в Сан-Франциско та бере участь у приватних автограф-сесіях щомісяця. Серед недавніх робіт — камео як голос Локвуда в “Stream” (2024) та озвучка в анімації; він уникає великих ролей через здоров’я, але планує аудіокниги та можливі гостьові появи. Каррі живе в Лос-Анджелесі, насолоджується Каліфорнією, але планує більше часу в Британії для зв’язку з культурою; у інтерв’ю The Guardian він наголосив на ризику як найкращому шляху, підтримуючи ЛГБТК+ ініціативи та благодійність. Майбутні проекти не розголошуються, але мемуари натякають на інтерес до оповідань про подорожі акторів як “блукачів”; фанати відзначають його спадщину в конвенціях і ретроспективах.