Тім Бертон

Тімоті Волтер Бертон народився 25 серпня 1958 року в Бер-бенку, штат Каліфорнія, США. Його мати, Джин Рей Еріксон, володіла магазином подарунків з тематикою котів, а батько, Вільям Рід Бертон, працював у департаменті парків і рекреації Бер-бенку, а раніше грав у бейсбол на рівні менших ліг. У дитинстві Тім був інтровертом, проводив час за малюванням карикатур, переглядом старих фільмів (особливо з Вінсентом Прайсом) і створенням короткометражних анімацій у задньому дворі на 8-мм плівці. Він відвідував школу Бер-бенку, де не блищав успіхами, але знайшов натхнення в живописі та кіно; у підлітковому віці створив один зі своїх перших фільмів — «Острів доктора Агора». Закінчив Каліфорнійський інститут мистецтв (CalArts), де вивчав анімацію.

Тім Бертон — американський кінорежисер, аніматор, художник і продюсер, піонер готичної культури в американському кіно, відомий унікальним «бер-тонівським» стилем, що поєднує готичні, сюрреалістичні та фантастичні елементи з темним гумором. Дебютував короткометражним анімаційним фільмом «Вінсент» (1982), натхненним Вінсентом Прайсом, який приніс йому визнання. Перший повнометражний фільм — «Велика пригода Пі-Ві» (1985), комедія про ексцентричного винахідника. Серед найвідоміших проектів — «Бітлджус» (1988), надприродна комедія з Майклом Кітоном, що виграла «Оскар» за макіяж; «Бетмен» (1989) і «Бетмен повертається» (1992) з темним, психологічним підходом до супергероя; «Едвард Ножицірукий» (1990) — романтична казка з Джонні Деппом; «Кошмар перед Різдвом» (1993, продюсер і творець) — стоп-моушн класика; «Колипсо» (1999) з Деппом; «Велика риба» (2003) — фантастична драма; «Свіні Тодд» (2007) — мюзикл-жах; «Аліса в Країні Див» (2010) і сиквел (2016); «Франкенвені» (2012) — анімаційна адаптація його раннього короткометражного. Співпрацював з Джонні Деппом у восьми фільмах, Денні Ельфманом (композитор більшості саундтреків) і Геленою Бонем Картер. Його роботи вплинули на поп-культуру, відродивши стоп-моушн і готичний стиль.

– Премія «Еммі» за найкращу режисуру (2023) за серіал «Веднесдей».
– Номінація на «Оскар» за найкращий анімаційний фільм (2006) за «Труп наречена».
– Номінація на «Оскар» за найкращий анімаційний фільм (2013) за «Франкенвені».
– Номінація на «Золотий глобус» за найкращу режисуру (2008) за «Свіні Тодд: Демон-перукар з Фліт-стріт».
– Номінація на BAFTA за найкращу режисуру (2004) за «Велика риба».
– Номінація на BAFTA за найкращу режисуру (2008) за «Свіні Тодд».
– Номінація на BAFTA за найкращу режисуру (2011) за «Аліса в Країні Див».
– Золотий лев за внесок у кіно (Венеційський кінофестиваль, 2007).
– Премія Національної ради рецензентів за режисуру (2007) за «Свіні Тодд».
– Номінація на «Оскар» за найкращу режисуру (1994) за «Ед Вуд» (через акторські номінації).

Батьки Тіма Бертона: Джин Рей Бертон (уроджена Еріксон; 1921–2002), власниця магазину подарунків з тематикою котів, і Вільям « Білл » Рід Бертон (1922–2000), працівник департаменту парків Бер-бенку та колишній бейсболіст менших ліг. У Тіма є молодший брат Деніел «Денні» Бертон, також художник. Перша дружина — Лена Гізеке (одружений 1989–1991), німецька скульпторка, з якою познайомився в CalArts; шлюб розпався через його роман з Лізою Марі. Партнерка — Ліза Марі (1992–2001), модель і фотограф, натхнення для персонажа Саллі в «Кошмарі перед Різдвом»; знімалася в його фільмах, як «Марс атакує!» і «Ед Вуд». З 2001 по 2014 рік — партнерка Гелена Бонем Картер, акторка, з якою познайомився на зйомках «Планети мавп» (2001); вони не одружувалися, але жили в з’єднаних будинках у Лондоні. У пари двоє дітей: син Біллі Реймонд Бертон (нар. 4 жовтня 2003), названий на честь обох дідусів, і дочка Нелл Бертон (нар. 15 грудня 2007), названа на честь сімейних «Гелен». Джонні Депп — хрещений батько обох дітей. Після розставання з Картер у 2014 році Бертон і Гелена підтримують дружні відносини та спільно виховують дітей; Гелена описує розлучення як «аміцибельне», але болісне, з акцентом на дуальне життя дітей. З 2023 по вересень 2025 — партнерка Моніка Беллуччі, італійська акторка, з якою познайомився на фестивалі в Ліоні (2022); їхні стосунки завершилися в 2025. Бертон веде приватне життя, фокусуючись на творчості, і описує себе як інтроверта, далекого від батьків у дитинстві, але з повагою до них.

Тім Бертон продовжує активну кар’єру в 2025 році, зосередившись на анімації та серіалах після успіху «Бітлджус Бітлджус» (2024), який зібрав понад 400 млн доларів і повернув його до коренів. У серпні 2025 прем’єрував другий сезон «Веднесдей» на Netflix (перша частина 6 серпня, друга — 3 вересня), де зрежисував чотири епізоди, продовжуючи співпрацю з Дженніфер Енністон і Джанною Ортегою; серіал номіновано на «Еммі». У липні 2025 оголосив про новий анімаційний фільм (ймовірно, стоп-моушн), чекаючи на сценарій, натхненний його ранніми роботами як «Кошмар перед Різдвом»; проект описав як «дуже хвилюючий». Розвиває ремейк «Атака 50-футової жінки» (1958) для Warner Bros. за сценарієм Гілліан Флінн, з Марго Роббі в головній ролі; зйомки плануються на 2026, з фокусом на sci-fi жах з готичними елементами. У розробці «Бітлджус 3», натхненний успіхом сиквелу, з можливим поверненням Кітона та Райдер. У листопаді 2025 відкрив виставку «Світ Тіма Бертона» в Лондоні, де представив малюнки, костюми та нові роботи; також випустив документальний серіал «Tim Burton: Life In The Line» про свою творчість. Особисто завершив роман з Моников Беллуччі у вересні 2025, фокусуючись на сім’ї та кар’єрі; разом з Геленою Бонем Картер ділить опіку над Біллі (22 роки, цікавиться фентезі та акторством) і Нелл (17 років, приватна особа). Бертон живе в Лондоні та Лос-Анджелесі, уникає скандалів, любить гавайські сорочки та колекціонує старі фільми; у 2025 підтримав благодійність для аніматорів. Майбутні проекти включають можливий мюзикл і VR-анімацію, з акцентом на оригінальність після «диснеївського рабства».