Теренс Стемп

Теренс Генрі Стемп народився 22 липня 1938 року в Степні, східний Лондон, Англія, як старший із п’яти дітей у робочій родині. Батько Томас Стемп (1913–1982) працював стокером на буксирі в мерчантському флоті, часто відсутній удома, а мати Етель Естер Стемп (уроджена Перротт, 1914–1985) виховувала дітей разом із бабусею та тітками під час Другої світової війни. Дитинство Теренса пройшло в складних умовах: родина пережила Бліц у Східному Лондоні, після чого переїхала до Плейстоу в Ессексі, де він відвідував граматичну школу Плейстоу. З раннього віку захопився американським кіно, мріючи стати актором, і після кількох робіт в рекламних агенціях та як помічник гольф-тренера виграв стипендію в Webber Douglas Academy of Dramatic Art у Лондоні, яку закінчив у 1960-х. Там він почав кар’єру в репертуарних театрах, а згодом дебютував на Бродвеї в п’єсі «Alfie», хоча шоу довго не протрималося.

Теренс Стемп — легендарний англійський актор, письменник і зірка кіно, чия кар’єра охоплювала понад шість десятиліть, зосереджена на ролях витончених лиходіїв, бунтарів та складних персонажів у культових і мейнстрімових проектах. Прорив стався з дебюту в головній ролі невинного моряка Біллі Бадда у фільмі «Біллі Бадд» (1962) Пітера Юстінова, що принесло йому міжнародне визнання. У 1960-х роках він став іконою Swinging London, знімаючись у шедеврах як «Колектор» (1965) Вільяма Вайлера, де зіграв психопата-викрадача, «Далеко від божевільного натовпу» (1967) Джона Шлесінджера з Джулі Крісті та «Теорема» (1968) П’єро Паоло Пазоліні. Після перерви на подорожі світом повернувся в блокбастерах: генерала Зода в «Супермен» (1978) і «Супермен II» (1980), чий культовий крик «Ніклінайте перед Зодом!» став мемом. Серед знакових робіт — трансгендерна Бернадетт у комедії «Пригоди Прісцилли, королеви пустелі» (1994), віденця Вілсона в «Лаймі» (1999) Стівена Содерберґа, канцлера Валорума в «Зоряні війни: Епізод I – Прихована загроза» (1999), а також ролі в «Стіна з грошей» (1987), «Валькірія» (2008) та «Остання ніч у Сохо» (2021) Едґара Райта. Стемп знявся в понад 60 фільмах, від арт-хаусу до sci-fi, і написав автобіографії «Coming Attractions» (1988) та «Stamp Album» (1992), демонструючи харизму та глибину. Його спадщина — у ролях, що поєднують бунтарство 1960-х з мудрістю зрілого віку, надихаючи покоління.

Теренс Стемп отримав Золотий глобус за найкращого перспективного новачка (1963) за «Біллі Бадд». Номінований на премію Оскар за найкращу чоловічу роль другого плану за «Біллі Бадд» (1963). Номінований на премію BAFTA за найкращого новачка за «Біллі Бадд» (1963) та за найкращу чоловічу роль за «Пригоди Прісцилли, королеви пустелі» (1995). Отримав премію за найкращого актора на Каннському кінофестивалі за «Колектор» (1965). Номінований на Independent Spirit Award за найкращу чоловічу роль за «Лаймі» (2000). Отримав Srebrni medvjed (Срібного ведмедя) на Берлінале за внесок у кіно (1984). Отримав Satellite Award за найкращу чоловічу роль у драмі за «Лаймі» (1999). Номінований на Золотий глобус за найкращу чоловічу роль у комедії чи мюзиклі за «Пригоди Прісцилли, королеви пустелі» (1995). Отримав Seattle International Film Festival Award за найкращу чоловічу роль за «Пригоди Прісцилли, королеви пустелі» (1994). Крім того, отримав Grand Medaille de Vermeil у Парижі за «Хіт» (1984) та AARP Movies for Grownups Award.

Теренс Стемп народився в родині Томаса Стемпа, стокера на буксирі в мерчантському флоті, та Етель Естер Стемп (уродженої Перротт), яка вела господарство та виховувала п’ятеро дітей під час війни; родина мала англійсько-французько-німецьке коріння з робочого класу Східного Лондона. Батько часто був відсутній через роботу, тому мати, бабуся та тітки відігравали ключову роль у вихованні, формуючи стійкість і близькі сімейні зв’язки. У Теренса було четверо молодших братів і сестер: брат Кріс Стемп (1942–2012), відомий музичний продюсер і менеджер The Who, з яким Теренс зберігав близькі стосунки; брат Фред, брати Річард і Джон, а також сестра Лінетт. Родина пережила Бліц, переїхавши з Боу до Плейстоу, де Теренс відвідував школу; смерть Кріса в 2012 році залишила його останнім із братів і сестер. Стемп одружився лише раз — 31 грудня 2002 року з Елізабет О’Рурк, австралійською фармацевткою, яка була молодша на 35 років; вони познайомилися в 1990-х у Новому Південному Уельсі, але шлюб розпався в 2008 році через «необґрунтовану поведінку» Теренса. Подружжя не мало дітей, і Стемп свідомо уникав батьківства, цінуючи незалежність, але любив проводити час із племінницями та племінниками, граючи роль дідуся. У минулому мав романтичні стосунки з зірками як Джулі Крісті та Джин Шримптон, а в 1960-х ділив квартиру з Майклом Кейном, з яким не підтримував зв’язок після слави. Родина залишалася для нього опорою, впливаючи на його погляди та автобіографії.

Теренс Стемп помер 17 серпня 2025 року у віці 87 років, залишивши незабутній спадок у кіно та літературі, з акцентом на ролі, що надихають на роздуми про життя та мистецтво. У останні місяці життя, попри проблеми зі здоров’ям, він активно знімався, передснявши всі сцени для сиквела «Пригоди Прісцилли, королеви пустелі 2» (Priscilla Queen of the Desert 2), де повернувся до ролі Бернадетт; прем’єра очікується в 2026 році на стримінгу, ставши його останньою роботою, як підтвердив режисер Стівен Елліотт. Цей проект, знятий за благословенням родини та колег Ґая Пірса й Г’ю Вівінґа, підкреслює його відданість персонажу, який приніс йому номінації на BAFTA та Золотий глобус у 1994 році. Родина Стемпа в заяві для Reuters зазначила, що він «залишає надзвичайний доробок як актор і письменник, який продовжить надихати людей роками», і просила поважати приватність. Після смерті його вшанували колеги: Едґар Райт назвав його «добрим, смішним і нескінченно захопливим», Сара Дуглас (з «Супермена») — «прекрасним і талановитим», а BAFTA висловила смуток за втрату номінанта 1963 та 1995 років. У грудні 2025 року його автобіографії «Coming Attractions» та «Stamp Album» перевидаються з новими передмовами, а фільми як «Лаймі» та «Супермен II» транслюються в ретроспективах на BBC та Netflix. Спадщина Стемпа включає понад 60 фільмів, від арт-хаусу 1960-х до блокбастерів, і натхнення для молодих акторів на його прикладі стійкості та незалежності. Його смерть у 2025 році стала однією з втрат року в кіно, поряд із іншими легендами, але його ролі, як Зода чи Бернадетт, залишаються вічними.