Тарас Жирко

Тарас Володимирович Жирко народився 31 січня 1961 року в місті Львів, Україна. Він виріс у творчій атмосфері Західної України, де з ранніх років виявляв інтерес до театру та акторської майстерності. Після закінчення школи вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, який завершив у 1985 році на курсі народної артистки України Валентини Зимньої. Цей період навчання став основою його професійної кар’єри в театрі та кіно.

Тарас Жирко — український актор театру і кіно, театральний режисер, народний артист України. Він відомий ролями в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка, де служить з 1985 року, а також у театрі «Сузір’я». Серед найвідоміших театральних робіт — ролі в виставах «Кайдашева сім’я», «Урус-шайтан», «Гімн демократичної молоді» та багатьох інших. У кіно знімався в фільмах «Залізна сотня» (2004), «Таємний щоденник Симона Петлюри» (2018), «Амулет Королівства» (2021), серіалах «Ради семейного вогнища» та інших. Як режисер ставить вистави та займається педагогічною діяльністю, викладаючи акторську майстерність. Його творчість відзначається глибоким психологізмом і патріотичним спрямуванням.

Тарас Жирко — Народний артист України (2018). Лауреат Державної премії України імені І. К. Котляревського. Заслужений артист України (раніше). Отримав визнання за внесок у розвиток українського театру та кіно, зокрема за ролі в патріотичних виставах і фільмах. Його робота в театрі Франка та режисерські проєкти неодноразово відзначалися на фестивалях і преміях.

Тарас Жирко одружений з відомою українською акторкою Тетяною В’ячеславівною Олексенко-Жирко, заслуженою артисткою України, яка також працює в театрі імені Івана Франка. Подружжя має спільні професійні інтереси та часто співпрацює в театральних проєктах. У Тараса є сестра — Ольга Козинкевич, також пов’язана з творчою сферою. Детальна інформація про дітей не є широко публічною, оскільки родина веде відносно приватне життя. Тарас часто згадує, що сімейна підтримка та спільна робота з дружиною допомагають йому в творчості. Вони разом долучаються до культурних і патріотичних ініціатив. Родина проживає в Києві та тісно пов’язана з театральним середовищем столиці.

Станом на 2026 рік Тарас Жирко продовжує активно працювати в Національному театрі імені Івана Франка як провідний актор і режисер. Він бере участь у нових постановках, серед яких патріотичні та сучасні вистави, а також міжнародних проєктах. У 2025 році ініціював та представив проєкт «Blokpost» у Великобританії (Університет Сент-Ендрюс), спрямований на ресоціалізацію ветеранів через театр. Жирко викладає акторську майстерність у вишах, зокрема в Донецькій державній музичній академії імені С. С. Прокоф’єва (на дистанційній основі). Він долучається до фестивалів, дає майстер-класи та підтримує молодих акторів. У майбутньому планує нові режисерські роботи та проєкти, пов’язані з темами війни, пам’яті та відновлення. Тарас залишається однією з ключових фігур українського театру, поєднуючи акторство з громадською діяльністю.