Тарас Дронь

Тарас Степанович Дронь народився 6 березня 1980 року на Івано-Франківщині, Україна. Спочатку він здобув технічну освіту в Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Захист інформації» (2004), працював у Львівському університеті внутрішніх справ до 2007 року. Пізніше навчався режисури в Державній вищій школі кіно, телебачення і театру в Лодзі (Польща, 2016). Тарас є членом Української та Європейської кіноакадемій, живе у Львові та активно працює в українському кінематографі.

Тарас Дронь — український кінорежисер, сценарист і продюсер, представник сучасного авторського кіно. Він відомий повнометражними фільмами «Із зав’язаними очима» (2020, дебют, про молоду бійчиню MMA після втрати коханого на війні), «Дім за склом» (2023, драма про взаємодію людини і суспільства). Серед короткометражок — «Чорногора» (2016), «Доторкнись і побач» (2013). Фільми Тараса беруть участь у міжнародних фестивалях, поєднують соціальні теми з психологічною глибиною, часто торкаються війни, травм і людських стосунків. Він також знімає рекламу, кліпи та співпрацює як співрежисер (наприклад, «DZIDZIO Перший раз»).

Фільм «Із зав’язаними очима» отримав Гран-прі Варшавського кінофестивалю (2020), приз FIPRESCI на Одеському МКФ. Короткометражки здобули призи на фестивалях «Бригантина», Wiz-Art, Трускавецькому МКФ. Тарас став членом Європейської кіноакадемії. Його роботи регулярно відзначають за режисуру та сценарій на українських і міжнародних фестивалях, але значних індивідуальних державних нагород на кшталт Шевченківської премії не зафіксовано.

Тарас Дронь народився на Івано-Франківщині в звичайній родині, деталі про батьків обмежені. Він приватна людина щодо особистого життя. Публічні джерела не згадують дружину чи дітей. У інтерв’ю Тарас рідко торкається родинних тем, фокусуючись на творчості та кіно. Родина підтримувала його перехід від технічної кар’єри до режисури. Станом на 2025 рік відомостей про шлюб чи нащадків немає, акцент на професійній діяльності.

Станом на грудень 2025 року Тарас Дронь продовжує активно працювати в українському кіно, попри виклики війни. Його фільм «Дім за склом» (2023) отримав увагу на фестивалях і в пресі (інтерв’ю на Еспресо у 2025). Тарас дає коментарі про висвітлення війни в кіно, уникаючи спекуляцій на темі. Він розробляє нові проекти, співпрацює з продюсерами, бере участь у фестивалях. Як член Європейської кіноакадемії, сприяє промо українському кіно за кордоном. У 2025 році згадується в контексті викликів для індустрії, планує нові стрічки з соціальною глибиною. Тарас живе у Львові, підтримує українську культуру та розвиває авторське кіно.