Світлана Куценко

Світлана Яківна Куценко народилася 14 квітня 1940 року в Києві в родині легендарного українського важкоатлета Якова Куценка. У 1961 році вона закінчила факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Її професійний шлях розпочався з роботи редакторкою на телебаченні та власним кореспондентом газети «Советская культура». З середини 1960-х років вона присвятила своє життя кінематографу, ставши однією з ключових постатей української анімації.

Світлана Куценко здобула визнання як багаторічна головна редакторка кіностудії «Укранімафільм» та талановита сценаристка. Вона працювала над створенням десятків знакових мультфільмів, серед яких «Пригоди малюка Гіпопо», «Квітка папороті» та «Плутанина». Як редакторка вона вела такі відомі стрічки, як «Івасик-Телесик», «Котигорошко» та серії про пригоди козаків. Її внесок у розвиток вітчизняної мультиплікації допоміг сформувати унікальний стиль української анімаційної школи. Протягом десятиліть вона була творчим наставником для багатьох режисерів та художників-мультиплікаторів.

За вагомий особистий внесок у розвиток українського кіномистецтва та багаторічну сумлінну працю Світлана Куценко у 2010 році була удостоєна почесного звання Заслуженого діяча мистецтв України. З 1975 року вона була активною членкинею Національної спілки кінематографістів України. Її професіоналізм та відданість справі неодноразово відзначалися колегами та мистецтвознавцями.

Світлана народилася в родині видатного спортсмена Якова Куценка, що з дитинства прищепило їй вольовий характер та любов до своєї країни. Вона була заміжня за відомим кінооператором Едуардом Тімліним, з яким її об’єднували спільні творчі інтереси та робота в кіноіндустрії. Інформація про дітей у відкритих джерелах відсутня, оскільки Світлана Яківна завжди намагалася оберігати свій приватний простір. Її родина була тісно вплетена в культурний контекст Києва середини та кінця XX століття. Вона залишалася вірною своїм корінням і рідному місту протягом усього життя.

Світлана Яківна Куценко пішла з життя 9 січня 2017 року в Києві після тривалої хвороби, проте її творча спадщина продовжує жити. Мультфільми, створені за її участі, залишаються класикою українського кіно і продовжують транслюватися на телебаченні та стрімінгових платформах. Її досвід та методичні підходи до редактури анімаційного кіно вивчаються студентами творчих вузів. Пам’ять про неї зберігається в архівах «Укранімафільму» та в серцях колег, які вважають її «мамою» багатьох українських мультгероїв.